1. Словник української мови у 20 томах

шкапина

ШКАПИ́НА, и, ж., розм.

Те саме, що шка́па 1.

Серед несказанного ґвалту шкапина врешті надумувалася, витягала хребет, випинала ребра і, ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла чудний візок по курній дорозі (М. Коцюбинський);

Було це давно, їхав якось бідний селянин із села в місто. І шкапина була погана – ледве-ледве тягне (із журн.);

Зупиняється кінь. Поцокав Іван: – Що, вже їхати лінь? – Смикнув за вудила, пришпорив шкапину... (І. Нехода).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкапина — див. кінь Словник синонімів Вусика
  2. шкапина — шкапи́на іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. шкапина — -и, ж., розм. Те саме, що шкапа 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шкапина — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  5. шкапина — ШКАПИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що шка́па 1. Серед несказанного гвалту шкапина врешті надумувалася, витягала хребет, випинала ребра і, ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла чудний візок по курній дорозі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. шкапина — Шкапи́на, -ни ж. 1) = шкапа. 2) Снятая конская кожа. Чуб. VII. 418; КС. 1893. V. 279; Вас. 157. Словник української мови Грінченка