1. Словник української мови у 20 томах

школити

ШКО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., кого.

1. розм. Суворо вчити, виховувати кого-небудь; муштрувати.

– Ніколи не була я в школі – згадує Олена Семенівна. – Саме життя школило мене... (з наук. літ.);

Це був Макар Онисимович Посмітний. Дуже бідна була сім'я, із 12 років довелося піти в найми. Школа? Грамота? Саме життя школило (із журн.);

Школити у боротьбі.

2. спец. Привчати до їзди (коня); об'їжджати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. школити — див. ВИШКОЛЮВАТИ; (життям) ВИХОВУВАТИ; (коня) об'їжджати; п! ВЧИТИ. Словник синонімів Караванського
  2. школити — шко́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. школити — -лю, -лиш, недок., перех. 1》 розм. Суворо вчити, виховувати; муштрувати. 2》 спец. Привчати до їзди (коня); об'їжджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. школити — I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. школити — ШКО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. 1. розм. Суворо вчити, виховувати; муштрувати. — Ніколи не була я в школі — згадує Олена Семенівна.— Саме життя школило мене… (Колг. Укр., 12, 1951, 3). 2. спец. Привчати до їзди (коня); об’їжджати. Словник української мови в 11 томах