школярський

ШКОЛЯ́РСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до школя́р.

На шкільному подвір'ї в час перерви: звичайна школярська метушня (С. Васильченко);

Схопить [учитель], бувало, котрогось за шию, придавить до лави і тисне, аж той захрипить. А тоді бацне двічі школярською головою об дошку, лясне долонею по потилиці і, як грудку, викине хлопця в сіни (Д. Бедзик);

// Належний школяреві, школярам.

Біла шкільна чорнильниця-невиливайка і школярська тонка ручка залишилися на столі (Л. Первомайський);

Хлоп'ята .. подалися розшукувати Валерикове школярське хазяйство (О. Гончар);

// Власт. школяреві, школярам.

Найбільше імпонували мені, недосвідному ще школяреві, ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав (І. Франко);

– Нехай потім колись розкажу вам, – обізвалась пошептом Уляся гімназичним школярським тоном (І. Нечуй-Левицький);

Аж шкода, що зараз нема на Кузьмі того картуза, не втримав мабуть-таки його, загубив десь по дорозі сюди разом зі своєю школярською безтурботністю (О. Гончар).

2. розм. Те саме, що шкільни́й.

Місяць світив у сумні вікна класу; темніли школярські парти довгими рядами, виглядала серед класу дошка (С. Васильченко).

3. рідко. Прикм. до школя́рство 2.

– За книжками незчулись, як і весна промайнула, – примруживши очі, озвалась зненацька Докійка, – остання школярська весна (І. Цюпа).

4. перен., зневажл. Прикм. до школя́рство 3.

І потекла його мова книжна, школярська, невтямлива народові (І. Нечуй-Левицький);

Цей німецький соціалізм, який вважав свої безпорадні школярські вправи такими серйозними й важливими і так крикливо їх рекламував, мало-помалу втратив свою педантичну невинність (з публіц. літ.);

Догматичне, школярське повторення застарілих положень привело їх [“лівих”] до авантюризму (з публіц. літ.).