шкорбання
ШКО́РБАННЯ, я, с., діал.
Дія за знач. шко́рбати 2 і звуки, утворювані цією дією.
Крізь сумовите висвистування вітру лунало прискорене шкорбання сотень чобіт [козацьких] по горбистому льоду і лише вряди-годи – випадково проронене слово (С. Добровольський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me