шкорба
ШКО́РБА, и, ж., діал.
Стара, дуже змарніла жінка.
Люборацька за п'ять літ з гарної молодиці, повновидої, рум'яної, такою шкорбою стала, що якби не шкура, то й кістки розсипались би (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкорба — див. лушпайка Словник синонімів Вусика
- шкорба — шко́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шкорба — -и, ж., зах. Стара, дуже змарніла жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкорба — Шкорба, -би ж. Старая изсохшая, сморщенная женщина. Люборацька за п'ять літ з гожої молодиці, повновидої, рум'яної, такою шкорбою стала, що як би не шкура, то й кістки розсипались би. Св. Л. 135. Словник української мови Грінченка