шкульгати

ШКУЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.

Шкутильгати (у 1, 2 знач.).

А бульваром проходило багато: – одні бігли, другі шкульгали, треті раптом зупинялись і потім стурбовано відходили кудись (М. Хвильовий);

Як в сні тривожному проплила мати, І човник промайнув неначе тінь. Село мовчить. Шкульгаєш ти до хати, І по ході пізнав тебе У стайні кінь (М. Стельмах).