1. Словник української мови у 20 томах

шлея

ШЛЕЯ́, ї́, ж.

Частина упряжі – широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней.

Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею (В. Стефаник);

За двома кінськими головами та шиями в шлеях було видно здорову постать академіста Балабухи (І. Нечуй-Левицький);

Снаряди лягали полем все ближче .. Схарапуджені коні, розуміючи небезпеку, летіли вітром, готові вискочити з шлей (О. Гончар);

Праворуч, повз курінь, проходять Карпо і Захар, у рам'ї, худі, давно не голені, запряжені, мов коні, в шлеї, тягнуть до Сули колоду (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлея — (у шорах) наритники; шлейка; мн. ШЛЕЙКИ, сов. підтяжки; п! ЛЯМКА. Словник синонімів Караванського
  2. шлея — Наритники, шорка Словник чужослів Павло Штепа
  3. шлея — шлея́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. шлея — -ї, ж. 1》 Частина упряжі – широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней. 2》 Жовто-руда смуга на боках тіла росомахи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шлея — Шлея́, шлеї́, шлеє́ю; шле́ї, шлей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шлея — ШЛЕЯ́, ї́, ж. Частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив’язана до посторонків, у яку запрягають коней. Словник української мови в 11 томах
  7. шлея — Шлея, шлеї ж. Шлея. ум. шлейка. Словник української мови Грінченка