шлунок
ШЛУ́НОК, нка, ч.
1. Орган травлення людини, хребетних і більшості безхребетних тварин, що являє собою розширену частину травного тракту.
Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба (І. Нечуй-Левицький);
Огир прислухався до травлення в своєму шлунку (А. Головко);
У черевній порожнині, безпосередньо під діафрагмою, розміщені печінка, шлунок і селезінка (з навч. літ.);
// Рештки перетравленої їжі, що викидаються з кишечника назовні.
Я почуваю себе добре. .. Шлунок добрий, язик чистіший (М. Коцюбинський).
2. Страва, приготовлена з цього органа тварини.
Свято вчини нам і шлунок мерщій приготуй для поживи (М. Зеров).
3. перен., розм. Про фізіологічну потребу людини в їжі.
Розповідав [батько] потім, як робили ото запальнички, майстрували бідони на молоко й гас, клопоталися не державною справою, а власними шлунками, за що потім не раз червоніли (Ю. Яновський);
Я рядовий життя і не більше. Потроху працюю, потроху мислю, бо кому ж хочеться бути просто придатком до свого власного шлунка... (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- шлунок — кн. орган травлення; (тварин) кендюх; ФР. утроба, живіт <н. набити шлунок>; шлуночок. Словник синонімів Караванського
- шлунок — [шлунок] -нка, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
- шлунок — шлу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шлунок — -нка і -нку, ч. 1》 Орган травлення людини, хребетних та більшості безхребетних тварин, що являє собою розширену частину травного тракту. || Рештки перетравленої їжі, що викидаються з кишечнику назовні. 2》 Страва, приготовлена з цього органа тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шлунок — Частина травної системи; у хребетних розміщений між стравоходом і дванадцятипалою кишкою; широкий, з розвинутими м'язами; місце часткового перетравлювання їжі; у жуйних — вел., чотирикамерний (3 т.зв. передшлунки і сичуг). Універсальний словник-енциклопедія
- шлунок — ШЛУ́НОК (орган травлення), ЖИВІ́Т розм. (часто зі сл. боліти, біль тощо), ТРУ́НОК діал., УТРУ́НОК діал., КО́ВБИК діал. Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба, до рісочки (І. Словник синонімів української мови
- шлунок — Шлу́нок, -нку, -нкові, в -нку; -нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шлунок — ШЛУ́НОК, нка, ч. 1. Орган травлення людини, хребетних і більшості безхребетних тварин, що являє собою розширену частину травного тракту. Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- шлунок — Шлунок, -нку м. Желудокъ. Лохв. у.; Гадяч. у.; НСѣверск.; Кіевск. у. Не йде на шлунок, та й годі. Лохв. у. От чоловік і здоровий на силу, а на шлунок не здоровий. Кіевск. у. І грек, набивши добре шлунок, сміявся та лигав пивце. Мкр. Г. 5. Словник української мови Грінченка