шлунок

Значення в інших словниках

1. шлунок — кн. орган травлення; (тварин) кендюх; ФР. утроба, живіт <н. набити шлунок>; шлуночок. Словник синонімів Караванського
2. шлунок — [шлунок] -нка, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
3. шлунок — ШЛУ́НОК, нка, ч. 1. Орган травлення людини, хребетних і більшості безхребетних тварин, що являє собою розширену частину травного тракту. Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба (І. Словник української мови у 20 томах
4. шлунок — шлу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
5. шлунок — Частина травної системи; у хребетних розміщений між стравоходом і дванадцятипалою кишкою; широкий, з розвинутими м'язами; місце часткового перетравлювання їжі; у жуйних — вел., чотирикамерний (3 т.зв. передшлунки і сичуг). Універсальний словник-енциклопедія
6. шлунок — ШЛУ́НОК (орган травлення), ЖИВІ́Т розм. (часто зі сл. боліти, біль тощо), ТРУ́НОК діал., УТРУ́НОК діал., КО́ВБИК діал. Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба, до рісочки (І. Словник синонімів української мови
7. шлунок — Шлу́нок, -нку, -нкові, в -нку; -нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шлунок — ШЛУ́НОК, нка, ч. 1. Орган травлення людини, хребетних і більшості безхребетних тварин, що являє собою розширену частину травного тракту. Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
9. шлунок — Шлунок, -нку м. Желудокъ. Лохв. у.; Гадяч. у.; НСѣверск.; Кіевск. у. Не йде на шлунок, та й годі. Лохв. у. От чоловік і здоровий на силу, а на шлунок не здоровий. Кіевск. у. І грек, набивши добре шлунок, сміявся та лигав пивце. Мкр. Г. 5. Словник української мови Грінченка