шльопанці

ШЛЬО́ПАНЦІ, ів, мн. (одн. шльо́панець, нця, ч.), розм.

Легкі домашні туфлі, перев. без закаблуків.

Одчинялися вікна, на вулицю вибігали люди, непричесані жінки, чоловіки в шльопанцях... (Л. Первомайський);

Обгорнулась [Ольга] ковдрою, сунула ноги в повстяні шльопанці, підійшла до вікна (П. Дорошко);

Біля ліжка Михайло Судима вовтузився з шльопанцями, що не налазили на ноги (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me