шлюс
ШЛЮС, а, ч., діал.
Кінець (у 2 знач.).
Якби що до чого, пані вчителько, то я'ю [його] добре і в очі не видів [бачив]: вкинули мені якогось офіцера до хати – і шлюс (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шлюс — шлюс досить, кінець, годі (ср, ст): Третього дня Рурка, що ніколи не пив за свої гроші й вмів розповідати дуже багато історій, при зустрічі на Ґрудку у Зісля над пивом говорив йому просто в ніс: “Ти є фраїр. Лексикон львівський: поважно і на жарт