шматок
ШМАТО́К, тка́, ч.
1. Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок.
Поламані шматки мотовила випали з його рук і вдарились об грубу (І. Нечуй-Левицький);
З-під ніг з грюком сунуться чималі шматки глини... (Панас Мирний);
Парад іде своїм порядком. Швед непомітним рухом відкидає з дороги гострий шматок пляшки (Ю. Яновський);
Крига ламалась тут на дрібніші шматки, і ті уламки, холодні, синюваті й блискучі, пропливали під мостом, не завдаючи вже йому ніякої шкоди (А. Шиян);
Танків, що заклякли на полях, у вибалках, було так багато, що [зварники] .. їх розпилювали на шматки навіть у 1950 році й грузовиками одвозили на металургійний завод (П. Автомонов);
* У порівн. Галки на деревах замерзали і, як шматки льоду, падали додолу (Панас Мирний);
// Частина чогось їстівного.
– Ну, а я кінчаю, – кидаючи останній шматок у рот, одказав Попенко (Панас Мирний);
Засвітила я світло, дивлюсь, а він приніс п'ять шматків сала ще й клунок пшениці (І. Нечуй-Левицький);
Вони вечеряли мовчки. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М. Коцюбинський);
Вона вийняла банку тушонки й шматок цукру (Ю. Яновський);
Тимко мовчки сів до столу і заходився вечеряти. Пісний з квасолею гарячий борщ і добрий шматок баранини ум'яв швидко (Григорій Тютюнник);
Я незчувся, як з'їв покладений мені шматок, а на столі ще половина пирога (І. Багмут);
* Образно. Морозенчиха стулює уста, щоб не закричати, щоб не розплакатись, і відвертає голову від управителя. Скільки злоби натоптано в цьому шматку чорного жиру. Що йому горе людське, що йому невинні діти і скорбота матерів?! (М. Стельмах);
// також у сполуч. зі сл. х л і б, перен., розм. Їжа як засіб існування.
– Нелегко, видать, і вам тут шматок хліба діставався (О. Гончар);
Дід не виявив радості від того, що вони приїхали, але й шматком не дорікав (Ю. Мушкетик);
// Одна одиниця чого-небудь виготовленого штучно.
Шматок мила.
2. Взагалі окрема частина чого-небудь (ділянка якоїсь поверхні, простору і т. ін.).
На доброму шматкові виноградинка, оголеному від зрубаних кущів, стирчали невисокі пні (М. Коцюбинський);
Щоб віддати Кулину за хазяйського сина, батько готував добре віно – важку скриню і шматок поля (С. Чорнобривець);
Дим над висотою поступово розходився, і крізь руді хмари почали знову випливати окремі шматки висоти (О. Гончар);
Дорош теж не зачіпав його на розмову, і так вони проїхали добрий шматок дороги (Григорій Тютюнник);
За голими деревами побільшали сизі димчасті шматки неба (М. Стельмах);
Не слід скаржитися на природу, треба дорожити кожним шматком землі (з наук. літ.);
* Образно. Півень в далекій садибі Вирвав шматок з тишини (П. Воронько);
* У порівн. Людина, чорна, мов шматок ночі, що відірвався від масиву неба, стає на дверях (В. Собко);
// Клубок диму, пасмо хмари, туману тощо.
По небу шматками розіслалися хмари темно-зелені, аж чорні (Панас Мирний);
Лізуть вгору довгі, подерті шматки туману (М. Коцюбинський);
Він [тютюновий дим] поволі то звивається спіралями, то розривається на шматки і довгими рваними джгутами пливе в повітрі до розчинених кватирок (П. Колесник);
// Жмут сіна, соломи, вати і т. ін.
Шматки кулів летіли вгору й горіли (І. Нечуй-Левицький);
Ядвіга знайшла шматок вати, й обидві панни пообтикали кругом замок і забили дірочку (І. Нечуй-Левицький);
Стоячи біля здоровенної пузатої бочки, вона блискучою мідною помпою качала пиво, жовта піна шматками падала на мармурову стойку (В. Собко);
* У порівн. Роман був смішний з нерівною, вищербленою бородою та з одним бурцем, котрий стримів, як шматок клоччя, приліплений коло одного вуха (І. Нечуй-Левицький).
3. Відрізана або відірвана частина тканини, паперу, шкіри і т. ін.
Зосталась [Солоха] голомоза, боса, сорочка чорна, дірява, розхристана, і тільки що шматком старої плахти зап'ялась та й годі (Г. Квітка-Основ'яненко);
Пищимуха звівся з канапи, поліз у кишеню свого каптана, витяг звідти чималий шматок паперу і подав мені до рук (Панас Мирний);
Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Л. Дмитерко);
Взявши з печі газету, з якої мав [дід] надірвати шматок для цигарки, згадав щось і збентеженим голосом, повернувшись з газетою в руці до Яремченка, спитав: – А оце ти читав, Омеляновичу? (Д. Бедзик);
Монтажниця хутко клеїла шматки плівки, клацала машиною, намотувала плівку на рулон (Ю. Яновський);
* У порівн. Сідало сонечко в сизо-червоні хмари, мов шматки розірваної ганчірки, висіли вони над горою (Панас Мирний);
// Те саме, що відрі́з 2.
Василина несла в руках шматок нової свіжої матерії і не могла надивитись на неї (І. Нечуй-Левицький);
Він схопив свої дарунки, підійшов до печі і жбурнув у вогонь перший шматок зеленого, як луг, краму (М. Стельмах);
Ось і мати іде по росистих травах з полотном, яке недавно сама виткала на власному верстаті. Зараз вона намочить шматки, вибиватиме їх праником на кладці (І. Цюпа).
4. перен. Уривок, частина чогось (розмови, пісні, твору і т. ін.).
В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв'язати докупи (М. Коцюбинський);
Через дорогу гнали господарі на водопій свій товар. Вставало мелодійне мукання, чутно було шматки простих розмов (І. Микитенко);
Я пишу мемуари. Згадую певний шматок життя, що мені він дорогий, і пишу про нього (Ю. Яновський);
Бажалося б дуже мені, щоб “Герострата” друковано вкупі, не розриваючи на два шматки (В. Самійленко);
А вечір, мов чарівне решето, сіє і сіє звідусіль то перші шматки пісень, то жіноче цокотіння, то парубочий перегук (М. Стельмах).
Заробля́ти / зароби́ти на хліб (на шмато́к хлі́ба) див. заробля́ти.
◇ Відрива́ти [шмато́к (рідше кусо́к)] [хлі́ба] від ро́та див. відрива́ти¹;
Відрі́зана ски́ба (ски́бка) [від хлі́ба] <�Одрі́заний шмато́к хлі́ба> див. ски́ба;
Діли́тися (рідко розділя́тися) / поділи́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м (куско́м) хлі́ба] див. діли́тися;
(1) Ла́сий (ла́комий) шмато́к (шмато́чок, кусо́к і т. ін.) – що-небудь найкраще, принадне, спокусливе, вигідне і т. ін.
Підступні сусіди наші, користуючись послабленням сили Руської держави, .. з усіх боків сунули, щоб і собі урвати ласий шматок (І. Цюпа);
// комфортне, забезпечене життя.
Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива (Є. Гребінка);
– Політику Жигмунта та Замойського воєвода брацлавський добре знав. Україна для них – ласий шматочок (Іван Ле);
[Залєський:] А ласий шматочок! Хоч хлопська душа, а гарна, .. як намальована (В. Собко);
Лю́ди ніч [по шматка́х] розібра́ли див. лю́ди;
Ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба див. ма́ти²;
Недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)] див. недосипа́ти²;
Про́ханий (про́шений, ласка́вий) хліб (шмато́к) див. хліб;
Рва́ти (роздира́ти) / порва́ти (розде́рти) ду́шу (се́рце) [на шматки́ (по шматка́х)] див. рва́ти;
Розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ (на маню́сінькі кусо́чки) див. розрива́ти¹;
(2) Се́рце на шматки́ рва́ти (д) див. рва́ти;
Се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] див. се́рце;
Сім верст пі́шки за шмат (рідше за шматко́м) ки́шки див. сім;
Урива́ти / урва́ти таки́й (ла́сий) шмато́к див. урива́ти¹;
(3) Шмато́к (кусо́к, ку́сень, ку́сник, рідко кава́лок) хлі́ба [насу́щного] – засоби, необхідні для прожиття, існування.
Коли ж нема хіті того робить [складати відомості], коли робиш ради куска хліба, – о, яке невеселе і тяжке життя! (Панас Мирний);
Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Коцюбинський);
– Ото, господи... їдні [одні] родяться у щасті, є що їсти, є в що вдягнутися, і горя не знають, а другі... отак марно гинуть... Ані хати, ані хліба кавалка (М. Коцюбинський);
– Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба, – а це не кожному щастить (С. Добровольський);
– Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Ірина Вільде);
Життя Олени, як і кожної селянської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник);
Старому Джоші гірко дістається шматок хліба (М. Дашкієв);
(4) Шмато́к (рідше кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому і без дод. – хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин.
Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко);
Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко);
[Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);
[Золотницький:] Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий);
(5) Шмато́к хлі́ба стає́ / ста́не попере́к го́рла (ру́ба в го́рлі) кому і без дод. – хто-небудь зовсім не хоче їсти через хвилювання, неприємності, зіпсований настрій і т. ін.
Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це [докори], сідаючи їсти (Панас Мирний);
– Їсть мене свекруха, як їржа залізо, за ті поросята, дорікає і при вечері, і від того шматок хліба мені стає поперек горла (із журн.).
Значення в інших словниках
- шматок — Кавалок; (хліба) партика, СКИБКА, (мила) кусок, (цукру) грудка, (паперу) клапоть, клаптик, (клоччя) жмут; (землі) латка, клин, ділянка; (матерії) відріз; (пісні) уривок; шматочок, зб. шмаття. Словник синонімів Караванського
- шматок — див. залишок; хліб; частина Словник синонімів Вусика
- шматок — [шматок] -тка, м. (на) -тку, мн. -тки, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
- шматок — шмато́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шматок — (-тка) ч.; мол., жрм. Тисяча грошових одиниць. — Скільки? — затрясся водій. — П'ять шматків! (В. Врублевський, Замах на генсека). Словник жарґонної лексики української мови
- шматок — -тка, ч. 1》 Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок. || Частина чогось їстівного. || також у сполуч. зі сл. хліб, перен., розм. Їжа як засіб існування. || Одиниця чого-небудь виготовленого штучно. Шматок мила. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шматок — відрива́ти (шмато́к) (хлі́ба) від ро́та. 1. перев. зі сл. свого́. Відмовляти собі у найнеобхіднішому заради кого-, чого-небудь. — Чи я ж його не любила, не жалувала? Од свого рота одривала шматок хліба та годувала його (І. Фразеологічний словник української мови
- шматок — ВІДРІ́З (кілька метрів тканини), ШМАТО́К, ШМАТ, КУСО́К розм.; СУВІ́Й (який зберігають згорнутим у трубку); КУПО́Н (з наміченими лініями для розкрою). Витяг кілька пар.. Словник синонімів української мови
- шматок — Шмато́к, -тка́, в -тку́; -тки́, -ткі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шматок — ШМАТО́К, тка́, ч. 1. Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок. Поламані шматки мотовила випали з його рук і вдарились об грубу (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах