шматок

ШМАТО́К, тка́, ч.

1. Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок.

Поламані шматки мотовила випали з його рук і вдарились об грубу (І. Нечуй-Левицький);

З-під ніг з грюком сунуться чималі шматки глини... (Панас Мирний);

Парад іде своїм порядком. Швед непомітним рухом відкидає з дороги гострий шматок пляшки (Ю. Яновський);

Крига ламалась тут на дрібніші шматки, і ті уламки, холодні, синюваті й блискучі, пропливали під мостом, не завдаючи вже йому ніякої шкоди (А. Шиян);

Танків, що заклякли на полях, у вибалках, було так багато, що [зварники] .. їх розпилювали на шматки навіть у 1950 році й грузовиками одвозили на металургійний завод (П. Автомонов);

* У порівн. Галки на деревах замерзали і, як шматки льоду, падали додолу (Панас Мирний);

// Частина чогось їстівного.

– Ну, а я кінчаю, – кидаючи останній шматок у рот, одказав Попенко (Панас Мирний);

Засвітила я світло, дивлюсь, а він приніс п'ять шматків сала ще й клунок пшениці (І. Нечуй-Левицький);

Вони вечеряли мовчки. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М. Коцюбинський);

Вона вийняла банку тушонки й шматок цукру (Ю. Яновський);

Тимко мовчки сів до столу і заходився вечеряти. Пісний з квасолею гарячий борщ і добрий шматок баранини ум'яв швидко (Григорій Тютюнник);

Я незчувся, як з'їв покладений мені шматок, а на столі ще половина пирога (І. Багмут);

* Образно. Морозенчиха стулює уста, щоб не закричати, щоб не розплакатись, і відвертає голову від управителя. Скільки злоби натоптано в цьому шматку чорного жиру. Що йому горе людське, що йому невинні діти і скорбота матерів?! (М. Стельмах);

// також у сполуч. зі сл. х л і б, перен., розм. Їжа як засіб існування.

– Нелегко, видать, і вам тут шматок хліба діставався (О. Гончар);

Дід не виявив радості від того, що вони приїхали, але й шматком не дорікав (Ю. Мушкетик);

// Одна одиниця чого-небудь виготовленого штучно.

Шматок мила.

2. Взагалі окрема частина чого-небудь (ділянка якоїсь поверхні, простору і т. ін.).

На доброму шматкові виноградинка, оголеному від зрубаних кущів, стирчали невисокі пні (М. Коцюбинський);

Щоб віддати Кулину за хазяйського сина, батько готував добре віно – важку скриню і шматок поля (С. Чорнобривець);

Дим над висотою поступово розходився, і крізь руді хмари почали знову випливати окремі шматки висоти (О. Гончар);

Дорош теж не зачіпав його на розмову, і так вони проїхали добрий шматок дороги (Григорій Тютюнник);

За голими деревами побільшали сизі димчасті шматки неба (М. Стельмах);

Не слід скаржитися на природу, треба дорожити кожним шматком землі (з наук. літ.);

* Образно. Півень в далекій садибі Вирвав шматок з тишини (П. Воронько);

* У порівн. Людина, чорна, мов шматок ночі, що відірвався від масиву неба, стає на дверях (В. Собко);

// Клубок диму, пасмо хмари, туману тощо.

По небу шматками розіслалися хмари темно-зелені, аж чорні (Панас Мирний);

Лізуть вгору довгі, подерті шматки туману (М. Коцюбинський);

Він [тютюновий дим] поволі то звивається спіралями, то розривається на шматки і довгими рваними джгутами пливе в повітрі до розчинених кватирок (П. Колесник);

// Жмут сіна, соломи, вати і т. ін.

Шматки кулів летіли вгору й горіли (І. Нечуй-Левицький);

Ядвіга знайшла шматок вати, й обидві панни пообтикали кругом замок і забили дірочку (І. Нечуй-Левицький);

Стоячи біля здоровенної пузатої бочки, вона блискучою мідною помпою качала пиво, жовта піна шматками падала на мармурову стойку (В. Собко);

* У порівн. Роман був смішний з нерівною, вищербленою бородою та з одним бурцем, котрий стримів, як шматок клоччя, приліплений коло одного вуха (І. Нечуй-Левицький).

3. Відрізана або відірвана частина тканини, паперу, шкіри і т. ін.

Зосталась [Солоха] голомоза, боса, сорочка чорна, дірява, розхристана, і тільки що шматком старої плахти зап'ялась та й годі (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пищимуха звівся з канапи, поліз у кишеню свого каптана, витяг звідти чималий шматок паперу і подав мені до рук (Панас Мирний);

Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Л. Дмитерко);

Взявши з печі газету, з якої мав [дід] надірвати шматок для цигарки, згадав щось і збентеженим голосом, повернувшись з газетою в руці до Яремченка, спитав: – А оце ти читав, Омеляновичу? (Д. Бедзик);

Монтажниця хутко клеїла шматки плівки, клацала машиною, намотувала плівку на рулон (Ю. Яновський);

* У порівн. Сідало сонечко в сизо-червоні хмари, мов шматки розірваної ганчірки, висіли вони над горою (Панас Мирний);

// Те саме, що відрі́з 2.

Василина несла в руках шматок нової свіжої матерії і не могла надивитись на неї (І. Нечуй-Левицький);

Він схопив свої дарунки, підійшов до печі і жбурнув у вогонь перший шматок зеленого, як луг, краму (М. Стельмах);

Ось і мати іде по росистих травах з полотном, яке недавно сама виткала на власному верстаті. Зараз вона намочить шматки, вибиватиме їх праником на кладці (І. Цюпа).

4. перен. Уривок, частина чогось (розмови, пісні, твору і т. ін.).

В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв'язати докупи (М. Коцюбинський);

Через дорогу гнали господарі на водопій свій товар. Вставало мелодійне мукання, чутно було шматки простих розмов (І. Микитенко);

Я пишу мемуари. Згадую певний шматок життя, що мені він дорогий, і пишу про нього (Ю. Яновський);

Бажалося б дуже мені, щоб “Герострата” друковано вкупі, не розриваючи на два шматки (В. Самійленко);

А вечір, мов чарівне решето, сіє і сіє звідусіль то перші шматки пісень, то жіноче цокотіння, то парубочий перегук (М. Стельмах).

Заробля́ти / зароби́ти на хліб (на шмато́к хлі́ба) див. заробля́ти.

◇ Відрива́ти [шмато́к (рідше кусо́к)] [хлі́ба] від ро́та див. відрива́ти¹;

Відрі́зана ски́ба (ски́бка) [від хлі́ба] <�Одрі́заний шмато́к хлі́ба> див. ски́ба;

Діли́тися (рідко розділя́тися) / поділи́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м (куско́м) хлі́ба] див. діли́тися;

(1) Ла́сий (ла́комий) шмато́к (шмато́чок, кусо́к і т. ін.) – що-небудь найкраще, принадне, спокусливе, вигідне і т. ін.

Підступні сусіди наші, користуючись послабленням сили Руської держави, .. з усіх боків сунули, щоб і собі урвати ласий шматок (І. Цюпа);

// комфортне, забезпечене життя.

Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива (Є. Гребінка);

– Політику Жигмунта та Замойського воєвода брацлавський добре знав. Україна для них – ласий шматочок (Іван Ле);

[Залєський:] А ласий шматочок! Хоч хлопська душа, а гарна, .. як намальована (В. Собко);

Лю́ди ніч [по шматка́х] розібра́ли див. лю́ди;

Ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба див. ма́ти²;

Недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)] див. недосипа́ти²;

Про́ханий (про́шений, ласка́вий) хліб (шмато́к) див. хліб;

Рва́ти (роздира́ти) / порва́ти (розде́рти) ду́шу (се́рце) [на шматки́ (по шматка́х)] див. рва́ти;

Розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ (на маню́сінькі кусо́чки) див. розрива́ти¹;

(2) Се́рце на шматки́ рва́ти (д) див. рва́ти;

Се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] див. се́рце;

Сім верст пі́шки за шмат (рідше за шматко́м) ки́шки див. сім;

Урива́ти / урва́ти таки́й (ла́сий) шмато́к див. урива́ти¹;

(3) Шмато́к (кусо́к, ку́сень, ку́сник, рідко кава́лок) хлі́ба [насу́щного] – засоби, необхідні для прожиття, існування.

Коли ж нема хіті того робить [складати відомості], коли робиш ради куска хліба, – о, яке невеселе і тяжке життя! (Панас Мирний);

Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Коцюбинський);

– Ото, господи... їдні [одні] родяться у щасті, є що їсти, є в що вдягнутися, і горя не знають, а другі... отак марно гинуть... Ані хати, ані хліба кавалка (М. Коцюбинський);

– Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба, – а це не кожному щастить (С. Добровольський);

– Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Ірина Вільде);

Життя Олени, як і кожної селянської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник);

Старому Джоші гірко дістається шматок хліба (М. Дашкієв);

(4) Шмато́к (рідше кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому і без дод. – хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин.

Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко);

Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко);

[Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);

[Золотницький:] Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий);

(5) Шмато́к хлі́ба стає́ / ста́не попере́к го́рла (ру́ба в го́рлі) кому і без дод. – хто-небудь зовсім не хоче їсти через хвилювання, неприємності, зіпсований настрій і т. ін.

Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це [докори], сідаючи їсти (Панас Мирний);

– Їсть мене свекруха, як їржа залізо, за ті поросята, дорікає і при вечері, і від того шматок хліба мені стає поперек горла (із журн.).