шматок
ШМАТО́К, тка́, ч.
1. Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок.
Поламані шматки мотовила випали з його рук і вдарились об грубу (Н.-Лев., II, 1956, 299);
З-під ніг з грюком сунуться чималі шматки глини… (Мирний, III, 1954, 298);
Парад іде своїм порядком. Швед непомітним рухом відкидає з дороги гострий шматок пляшки (Ю. Янов., II, 1958, 195);
Крига ламалась тут на дрібніші шматки, і ті уламки, холодні, синюваті й блискучі, пропливали під мостом, не завдаючи вже йому ніякої шкоди (Шиян, Баланда, 1957, 61);
Танків, що заклякли на полях, у вибалках, було так багато, що [зварники].. їх розпилювали на шматки навіть у 1950 році й грузовиками одвозили на металургійний завод (Автом., Щастя.., 1959, 86);
*У порівн. Галки на деревах замерзали і, як шматки льоду, падали додолу (Мирний, III, 1954, 10);
// Частина чогось їстівного.
— Ну, а я кінчаю,— кидаючи останній шматок у рот, одказав Попенко (Мирний, І, 1954, 331);
Засвітила я світло, дивлюсь, а він приніс п’ять шматків сала ще й клунок пшениці (Н.-Лев., III, 1956, 282);
Вони вечеряли мовчки. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (Коцюб., II, 1955, 296);
Вона вийняла банку тушонки й шматок цукру (Ю. Янов., II, 1954, 69);
Тимко мовчки сів до столу і заходився вечеряти. Пісний з квасолею гарячий борщ і добрий шматок баранини ум’яв швидко (Тют., Вир, 1964, 474);
Я незчувся, як з’їв покладений мені шматок, а на столі ще половина пирога (Багмут, Опов., 1959, 7);
*Образно. Морозенчиха стулює уста, щоб не закричати, щоб не розплакатись, і відвертає голову від управителя. Скільки злоби натоптано в цьому шматку чорного жиру. Що йому горе людське, що йому невинні діти і скорбота матерів?! (Стельмах, І, 1962, 393);
// також у сполуч. із сл. х л і б, перен., розм. їжа як засіб існування.
— Нелегко, видать, і вам тут шматок хліба діставався (Гончар, II, 1959, 414);
Дід не виявив радості від того, що вони приїхали, але й шматком не дорікав (Мушк., День.., 1967, 51);
// Одна одиниця чого-небудь виготовленого штучно.
Шматок мила.
∆ Відрива́ти шмато́к від ро́та — те саме, що Відрива́ти кусо́к від ро́та ( див. кусок).
Вона од рота од-риватиме кожен шматок, кожен шеляг складатиме на викуп (Коцюб., І, 1955, 383);
Діли́тися (поділи́тися) шматко́м хлі́ба — віддавати кому-небудь частину своїх їстівних припасів, харчів.
Гостинні гуцули завжди ладні поділитися шматком хліба і кухлем квасного молока (Жур., Вечір.., 1958, 266);
Ми з чоловіком.. зважилися взяти в сім’ю чужу дитину, поділитись шматком хліба (Логв., Давні рани, 1961, 56);
Душа́ (се́рце) рве́ться на шматки́ див. рва́тися;
Заробля́ти [на] шмато́к хлі́ба див. хліб;
Ла́сий шмато́к див. ла́сий;
Про́ханий шмато́к див. про́ханий;
Розрива́ти (розірва́ти) на шматки́ див. розрива́ти¹;
Се́рце (душа́) розрива́ється (розірве́ться і т. ін.) на шматки́ див. розрива́тися¹;
Се́рце (ду́у) на шматки́ рва́ти (розрива́ти, кра́яти і т. ін.) — те саме, що Рва́ти душу (серце) ( див. рвати).
Бодай не діждати своє серце на шматки рвати (Укр.. присл.., 1963, 186);
Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (Хижняк, Тамара, 1959, 136);
Урива́ти (урва́ти) таки́й (ла́сий) шмато́к — добувати щось краще чи більше, ніж в інших.
[Острожин:] Один же цілий вік клацає зубами даремно, а ви одразу такий шматок урвали… (Л. Укр., II, 1951, 85);
Підступні сусіди наші, користуючись послабленням сили Руської держави, ..з усіх боків сунули, щоб і собі урвати ласий шматок (Цюпа, Україна.., 1960, 17);
Черстви́й (важки́й) шмато́к — про тяжку працю заради існування. Де і т. ін.).
воно [паненя] знатиме, що то за доленька — Відшук [шукання] черствого шматка (Граб., І, 1959, 52);
Шмато́к у го́рло не йде́ (не йшов, не пі́де, не лі́зе) кому;
Попере́к го́рла (ру́ба в го́рлі) стає́ (ста́не) шмато́к хлі́ба кому — у кого-небудь зовсім не було, немає, не буде бажання їсти.
Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Гр., II, 1963, 287);
[Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (Кроп., II, 1958, 176);
Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе вже шматок у горло (Головко, І, 1957, 459);
Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це [докори], сідаючи їсти (Мирний, І, 1949, 282);
Шмато́к хлі́ба [насу́щного];
Насу́щний шмато́к — те саме, що Хліб насу́щний ( див. насу́щний).
Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (Коцюб., III, 1956, 233);
Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Тют., Вир, 1964, 26);
Років зо два тому вона лишилась удовою і заробляла шматок хліба пранням білизни (Добр., Ол. солдатики, 1961, 11);
Тяжко стогнуть хлібороби: Брак насущного шматка, Люта смертність та хвороби Підтинають мужика (Граб., І, 1959, 396).
2. Взагалі окрема частина чого-небудь (ділянка якоїсь поверхні, простору і т. ін.).
На доброму шматкові виноградинка, оголеному від зрубаних кущів, стирчали невисокі пні (Коцюб., І, 1955, 216);
Щоб віддати Кулину за хазяйського сина, батько готував добре віно — важку скриню і шматок поля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 16);
Дим над висотою поступово розходився, і крізь руді хмари почали знову випливати окремі шматки висоти (Гончар, III, 1959, 44);
Дорош теж не зачіпав його на розмову, і так вони проїхали добрий шматок дороги (Тют., Вир, 1964, 141);
За голими деревами побільшали сизі димчасті шматки неба (Стельмах, II, 1962, 269);
Не слід скаржитися на природу, треба дорожити кожним шматком землі (Хлібороб Укр., 6, 1966, 31);
*Образно. Півень в далекій садибі Вирвав шматок з тишини (Воронько, Тепло.., 1959, 83);
*У порівн. Людина, чорна, мов шматок ночі, що відірвався від масиву неба, став на дверях (Собко, Любов, 1935, 7);
// Клубок диму, пасмо хмари, туману тощо.
По небу шматками розіслалися хмари темно-зелені, аж чорні (Мирний, III, 1954, 51);
Лізуть вгору довгі, подерті шматки туману (Коцюб., І, 1955, 396);
Він [тютюновий дим] поволі то звивається спіралями, то розривається на шматки і довгими рваними джгутами пливе в повітрі до розчинених кватирок (Кол., На фронті.., 1959, 134);
// Жмут сіна, соломи, вати і т. ін.
Шматки кулів летіли вгору й горіли (Н.-Лев., II, 1956, 197);
Ядвіга знайшла шматок вати, й обидві панни пообтикали кругом замок і забили дірочку (Н.-Лев., II, 1956, 73);
Стоячи біля здоровенної пузатої бочки, вона блискучою мідною помпою качала пиво, жовта піна шматками падала на мармурову стойку (Собко, Звич. життя, 1957, 80);
*У порівн. Роман був смішний з нерівною, вищербленою бородою та з одним бурцем, котрий стримів, як шматок клоччя, приліплений коло одного вуха (Н.-Лев., VI, 1966, 394).
3. Відрізана або відірвана частина тканини, паперу, шкіри і т. ін.
Зосталась [Солоха] голомоза, боса, сорочка чорна, дірява, розхристана, і тільки що шматком старої плахти зап’ялась та й годі (Кв.-Осн., 11, 1956, 217);
Пищимуха звівся з канапи, поліз у кишеню свого каптана, витяг звідти чималий шматок паперу і подав мені до рук (Мирний, IV, 1955, 367);
Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Дмит., Наречена, 1959, 172);
Взявши з печі газету, з якої мав [дід] надірвати шматок для цигарки, згадав щось і збентеженим голосом, повернувшись з газетою в руці до Яремченка, спитав: — А оце ти читав, Омеляновичу? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 16);
Монтажниця хутко клеїла шматки плівки, клацала машиною, намотувала плівку на рулон (Ю. Янов., II, 1958, 119);
*У порівн. Сідало сонечко в сизо-червоні хмари, мов шматки розірваної ганчірки, висіли вони над горою (Мирний, І, 1954, 343);
// Те саме, що відрі́з 2.
Василина несла в руках шматок нової свіжої матерії і не могла надивитись на неї (Н.-Лев., II, 1956, 47);
Він схопив свої дарунки, підійшов до печі і жбурнув у вогонь перший шматок зеленого, як луг, краму (Стельмах, І, 1962, 302);
Ось і мати іде по росистих травах з полотном, яке недавно сама виткала на власному верстаті. Зараз вона намочить шматки, вибиватиме їх праником на кладці (Цюпа, Добротворець, 1971, 17).
4. перен. Уривок, частина чогось (розмови, пісні, твору і т. ін.).
В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв’язати докупи (Коцюб., І, 1955, 123);
Через дорогу гнали господарі на водопій свій товар. Вставало мелодійне мукання, чутно було шматки простих розмов (Мик., II, 1957, 44);
Я пишу мемуари. Згадую певний шматок життя, що мені він дорогий, і пишу про нього (Ю. Янов., II, 1958, 31);
Бажалося б дуже мені, щоб "Герострата" друковано вкупі, не розриваючи на два шматки (Сам., II, 1958, 437);
А вечір, мов чарівне решето, сіє і сіє звідусіль то перші шматки пісень, то жіноче цокотіння, то парубочий перегук (Стельмах, І, 1962, 125);
*У порівн. Іван був непорушний, закам’янілий. Події останніх шести днів пропливли перед його очима, немов шматки якогось жахливого сну (Собко, Звич. життя, 1957, 19).
Значення в інших словниках
- шматок — Кавалок; (хліба) партика, СКИБКА, (мила) кусок, (цукру) грудка, (паперу) клапоть, клаптик, (клоччя) жмут; (землі) латка, клин, ділянка; (матерії) відріз; (пісні) уривок; шматочок, зб. шмаття. Словник синонімів Караванського
- шматок — див. залишок; хліб; частина Словник синонімів Вусика
- шматок — [шматок] -тка, м. (на) -тку, мн. -тки, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
- шматок — ШМАТО́К, тка́, ч. 1. Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок. Поламані шматки мотовила випали з його рук і вдарились об грубу (І. Нечуй-Левицький); З-під ніг з грюком сунуться чималі шматки глини... Словник української мови у 20 томах
- шматок — шмато́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шматок — (-тка) ч.; мол., жрм. Тисяча грошових одиниць. — Скільки? — затрясся водій. — П'ять шматків! (В. Врублевський, Замах на генсека). Словник жарґонної лексики української мови
- шматок — -тка, ч. 1》 Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок. || Частина чогось їстівного. || також у сполуч. зі сл. хліб, перен., розм. Їжа як засіб існування. || Одиниця чого-небудь виготовленого штучно. Шматок мила. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шматок — відрива́ти (шмато́к) (хлі́ба) від ро́та. 1. перев. зі сл. свого́. Відмовляти собі у найнеобхіднішому заради кого-, чого-небудь. — Чи я ж його не любила, не жалувала? Од свого рота одривала шматок хліба та годувала його (І. Фразеологічний словник української мови
- шматок — ВІДРІ́З (кілька метрів тканини), ШМАТО́К, ШМАТ, КУСО́К розм.; СУВІ́Й (який зберігають згорнутим у трубку); КУПО́Н (з наміченими лініями для розкрою). Витяг кілька пар.. Словник синонімів української мови
- шматок — Шмато́к, -тка́, в -тку́; -тки́, -ткі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)