шмигнути

ШМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. Однокр. до шмига́ти 1.

Руда ящірка шмигнула з-під ніг і зникла (О. Донченко);

Одна по одній зірвалися сусідки й шмигнули за поріг (П. Панч);

Птиця шмигнула перед очима й заховалася в рясних деревах (А. Шиян);

// Крадучись, проскочити крізь щось, повз кого-, що-небудь кудись.

Вибравшися з найбільшої сутолоки, він збочив з вулиці, шмигнув крізь одні створені [відчинені] сіни (І. Франко);

Часом їм здавалося, що поміж очеретом щось шмигнуло, немов пес або вовк (М. Коцюбинський);

Нічим не виявивши себе, Віра шмигнула понад парканом у найглухішу частину садиби (А. Шиян);

Мимо нього шмигнув великий сірий кіт (О. Донченко);

Раптом з городу з-за хати вибігла постать із сутіні й шмигнула повз вікна (А. Головко);

// Зникнути десь, заховавшись.

Не кажучи й слова більше, вона шмигнула в збіжжя і щезла в ньому (І. Франко);

Шарко, побачивши, що його вже викрили, підібгав хвоста й шмигнув у кущі (П. Панч);

Дівчинка, як до рідної мами, кинулась довірливо до людини в плащі, шмигнула під полу і пропищала звідти: – Заховайте мене спочатку, тоді я вам усе розповім (О. Іваненко);

* Образно. По вулиці пил побіг сполоханий і ген за селом шмигнув. У бур'яни (А. Головко).

2. у сполуч. зі сл. ніс, рідко. З шумом утягнути носом повітря.

– Нащо було брати її з собою? – незадоволено шмигнув носом Сашко (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

шмигнути

Значення в інших словниках