шмигнути

Значення в інших словниках

1. шмигнути — ШМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Однокр. до шмига́ти 1. Руда ящірка шмигнула з-під ніг і зникла (О. Донченко); Одна по одній зірвалися сусідки й шмигнули за поріг (П. Панч); Птиця шмигнула перед очима й заховалася в рясних деревах (А. Словник української мови у 20 томах
2. шмигнути — шмигну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
3. шмигнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Однокр. до шмигати 1). || Крадучись, проскочити крізь щось, повз кого-, що-небудь кудись. || Зникнути десь, заховавшись. 2》 у сполуч. зі сл. ніс, рідко. З шумом утягнути носом повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шмигнути — ПРОБІ́ГТИ (біжучи, минути, залишити в стороні когось, щось), ПРОМЧА́ТИ, ПРОМАЙНУ́ТИ розм., ПРОМИГНУТИ розм., ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ розм.; ШАСНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ПРОШМИГНУ́ТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПРОСЛИЗНУ́ТИ розм. (перев. непомітно). Словник синонімів української мови
5. шмигнути — ШМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Однокр. до шми́гати 1. Руда ящірка шмигнула з-під ніг і зникла (Донч., Дочка, 1950, 12); Одна по одній зірвалися сусідки й шмигнули за поріг (Панч, В дорозі, 1959, 43)... Словник української мови в 11 томах
6. шмигнути — Шмигну́ти, -гну́, -гне́ш гл. Шмыгнуть, удрать. Тоді розігналась саме на його, щоб його вбить, а він на бік шмигнув, а змія тоді в море так і затопилась. Рудч. Ск. II. 97. Словник української мови Грінченка