шолом

ШОЛО́М, а, ч.

1. Старовинний військовий металевий головний убір, що захищав від удару холодною зброєю.

Роберт неначе річ держав, Змагався, боронився, Зняв потім з голови шолом і людові вклонився (Леся Українка);

На плечах Дон-Жуана білий плащ Командора із слідами його крові. І в руці – командорський жезл, і шолом з білим страусовим пір'ям на голові... (з мемуарної літ.);

Для озброєння війська в царських майстернях виготовляли пластинчаті панцирі, бронзові гостроверхі шоломи, луки й бойові сокири (з навч. літ.);

* У порівн. Немов шоломи Богатирів, Незвичайні гори Хтось в небо звів (Г. Бойко);

Я бачу серцем – Болдина гора Шоломом велетня знялася над водою (М. Нагнибіда).

2. Спеціальний головний убір, що застосовується у військовій справі, на виробництві, в спорті, побуті для захисту голови й шиї від поранень, травм, холоду, сонячного проміння, опіків і т. ін.

Сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається (С. Журахович);

Недалеко від шахтного стовбура, грудьми схилившись на поручень, в насунутому на плечі шахтарському шоломі стояв майстер (С. Чорнобривець);

Для віддалених маршрутів, розташованих у складнопересіченій місцевості, необхідні: рюкзак альпіністського типу, черевики з подвійною підошвою, .. шолом шерстяний (з навч. літ.);

* Образно. На гострих шпилях Алатау темно-сині ліси підступають до білих шоломів вічної криги (Т. Масенко);

// Герметично прикріплена верхня частина одягу, обладнана спеціальними приладами для подачі кисню, їжі тощо.

Пілот корабля [“Восток-2”] міг провадити передачу як із мікрофонів, змонтованих у шоломі скафандра, так і за допомогою мікрофонів, розташованих у кабіні, якими він міг користуватися, відкривши шолом (з газ.).

3. діал. Хутряна або сукняна зимова шапка.

(1) Вели́кий шоло́м.