1. Словник української мови у 20 томах

шоферський

ШОФЕ́РСЬКИЙ, а, е.

Стос. до шофера;

// Признач. для шофера.

На дорозі зупинився грузовик, і з шоферської кабіни махав хтось рукою (О. Донченко);

Після спеціального навчання в середній школі Ярослав не сів за стерно автомашини, бо не добув шоферських прав (І. Волошин);

// Власт. шоферам.

І з запалом шоферського духу Навіть став їй оцінки читать: – І “мотори”, і “правила руху” – Все в порядку, чорнява... На “п'ять”.' (С. Олійник);

Це Вася вважає найвищим шоферським шиком, отакий байдужий зовнішній спокій і повна внутрішня зібраність, готовність щомиті твердою рукою точно скерувати стокілометровий біг машини (В. Собко);

Один за одним проходили грузовики, викликаючи шоферську заздрість Віктора, залишеного без машини (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шоферський — шофе́рський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. шоферський — -а, -е. Стос. до шофера. || Признач. для шофера. || Власт. шоферам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шоферський — Шофе́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. шоферський — ШОФЕ́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до шофера; // Признач. для шофера. На дорозі зупинився грузовик, і з шоферської кабіни махав хтось рукою (Донч. Словник української мови в 11 томах