1. Словник української мови в 11 томах

шоферський

ШОФЕ́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до шофера;

// Признач. для шофера.

На дорозі зупинився грузовик, і з шоферської кабіни махав хтось рукою (Донч., V, 1957, 59);

Після спеціального навчання в середній школі Ярослав не сів за стерно автомашини, бо не добув шоферських прав (Вол., Місячне срібло, 1961, 194);

//Власт. шоферам.

І з запалом шоферського духу Навіть став їй оцінки читать: — І "мотори", і "правила руху" — Все в порядку, чорнява… На "п’ять".’ (С. Ол., Вибр., 1959, 69);

Це Вася вважає найвищим шоферським шиком, отакий байдужий зовнішній спокій і повна внутрішня зібраність, готовність щомиті твердою рукою точно скерувати стокілометровий біг машини (Собко, Нам спокій.., 1959, 7);

Один за одним проходили грузовики, викликаючи шоферську заздрість Віктора, залишеного без машини (Ле, Клен. лист, 1960, 130).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шоферський — ШОФЕ́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до шофера; // Признач. для шофера. На дорозі зупинився грузовик, і з шоферської кабіни махав хтось рукою (О. Словник української мови у 20 томах
  2. шоферський — шофе́рський прикметник Орфографічний словник української мови
  3. шоферський — -а, -е. Стос. до шофера. || Признач. для шофера. || Власт. шоферам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шоферський — Шофе́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)