шпаргал
ШПАРГА́Л, а, ч., заст., розм.
Старий пописаний папір.
– Он, бачите, – каже Гвинтовка, – ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушніри да салогуби. Які тепер смирні та покірливі, що в мене воли в дворі; а піди поговори з їми в магістраті: там зараз покажуть тобі трухлий шпаргал із вислою печаттю! (П. Куліш);
// перев. мн., розм. Рукописи, записи.
– Ти дурнісінько тільки сидиш та нидієш над отими шпаргалами. Ти ніколи не будеш магістром, – дражнив Кованько (І. Нечуй-Левицький);
Як знайдеться зайвий час, то ще пориюся у своїх шпаргалах, може, ще що добуду, то теж зашлю (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпаргал — шпарга́л іменник чоловічого роду старий пописаний папір розм., арх. Орфографічний словник української мови
- шпаргал — -а, ч., заст., розм. Старий пописаний папір. || перев. мн., розм. Рукописи, записи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпаргал — ШПАРГА́Л, а, ч., заст., розм. Старий пописаний папір. — Он, бачите,— каже Гвинтовка,— ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушніри да салогуби. Словник української мови в 11 томах