шпарина

ШПАРИ́НА, и, ж.

Вузький довгастий отвір; щілина.

Вікна були тільки в другому поверсі, і крізь шпарини сочилось електричне світло (Ю. Смолич);

Крізь вузьку щілину у темній шторі пробивається сонячний промінь, як вода в шпарину човна (Ю. Мартич);

Голі стіни там і там світили облупленими шпаринами, як занедбана коняка ребрами (Г. Коцюба);

Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарини і ціпеніло від того все тіло (Н. Рибак);

// перен., розм. Місце, хід, якими можна непомітно пробратися кудись.;

// перен., розм. Затишне місце, що служить схованкою, притулком кому-небудь.;

// Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь.

Лютує парубок, і кінчики пальців до крові втискаються в розтріскані шпарини верби, зривають виступи холодної омертвілої кори (М. Стельмах);

// Заглибина в чому-небудь; зморшка, складка.

Ігнатьєв чи то вилаявся про себе, чи то застогнав і знову кинувся обличчям на диван, ніби намагаючись заховатися в глибоку шпарину, де так затишно пахне вовною і пилюгою (В. Собко);

До косаря прямо травою, витолочуючи її, під'їжджає економ, його порепане й скріплене бородавками обличчя назбирує в усі шпарини темне невдоволення (М. Стельмах).