шпатель
ШПА́ТЕЛЬ, я, ч.
1. Інструмент у вигляді лопатки трапецоїдної або трикутної форми, признач. для накладання на поверхню шпаклівки і розрівнювання її.
Приходить маляр, бере шпатель і гладилку, починає виготовляти “ґрунт”. Стіна стає гладенькою, кімната наповнюється світлом (з газ.).
2. Інструмент живописця у вигляді лопаточки з дуже тонкої та гнучкої сталі для рівномірного накладання фарби на полотно або розтирання її на палітрі.
3. Інструмент у вигляді лопаточки, який вживається в медичній практиці (для огляду горла, в хірургічних операціях і т. ін.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпатель — [шпатеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -л'і Орфоепічний словник української мови
- шпатель — Лопаточка Словник чужослів Павло Штепа
- шпатель — шпа́тель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шпатель — -я, ч. 1》 Інструмент у вигляді лопатки трапецоїдної або трикутної форми, признач. для накладання на поверхню шпаклівки і розрівнювання її. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпатель — шпа́тель, шпа́хтель (нім Spatel – лопатка, від грец. σπάθη – широкий клинок) 1. Інструмент (лопатка або загострений стрижень), яким змішують і розтирають фарби, замазують, зарівнюють щілини та заглиблення тістоподібною масою. Словник іншомовних слів Мельничука
- шпатель — ШПА́ТЕЛЬ (інструмент живописця у вигляді вузької лопаточки), МАСТИХІ́Н. Словник синонімів української мови
- шпатель — ШПА́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Інструмент у вигляді лопатки трапецоїдної або трикутної форми, Признач. для накладання на поверхню шпаклівки і розрівнювання її. Приходить маляр, бере шпатель і гладилку, починав виготовляти "грунт". Словник української мови в 11 томах