1. Словник української мови у 20 томах

шпацирувати

ШПАЦИРУВА́ТИ, ШПАЦІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

Те саме, що прогу́люватися.

Вибрались ми з нею на третю палубу (на першій та другій тим, що їхали в трюмі, не вільно було шпацирувати) (І. Муратов);

Озирнувшись, помітив [Лужинський] ще одного гуляючого, який шпацирував за ним по тому ж приморському бульвару (Іван Ле);

Кепі розгублено дивився на хворих і раз у раз озирався. .. Він же тільки звичайний обиватель, що шпацірує за городом (М. Хвильовий);

// Крокувати, марширувати.

[Стась:] Що б сказав пан, коли б побачив двір пана Яницького. Отам правдива фортеція .. Не тільки по ночах – удень шпацирують караули безперестанку (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпацирувати — шпацирува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. шпацирувати — шпацірувати, -ую, -уєш, недок., розм. Те саме, що прогулюватися. || Крокувати, марширувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шпацирувати — ГУЛЯ́ТИ (ходити заради відпочинку, задоволення), ШПАЦИРУВА́ТИ зах., СПАЦЕРУВА́ТИ діал., ГАРДУВА́ТИ діал., ГУ́ЛІ дит., розм.; ПРОГУ́ЛЮВАТИСЯ, ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ, ПРОХО́ДИТИСЯ, ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм. (туди й назад); РОЗГУ́ЛЮВАТИ, ВИГУ́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. шпацирувати — Шпаци[і]рува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шпацирувати — ШПАЦИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що прогу́люватися. Вибрались ми, з нею на третю палубу (на першій та другій тим, що їхали в трюмі, не вільно було шпацирувати) (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах