1. Словник української мови у 20 томах

шпиняти

ШПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм.

1. Колоти, тикаючи чим-небудь гострим.

2. перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями.

Данько теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію, доймаючи стражників зі своєї труднодоступної позиції хоч в'їдливими словами, шпиняючи їх звідти глумливими насмішками (О. Гончар);

Чи думав він [Андерсен] про таку славу серед усіх людей, коли був бідним сиротою .. і всі його, як те “гидке каченя”, шпиняли, глузували з нього (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпиняти — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  2. шпиняти — шпиня́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шпиняти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Колоти, тикаючи чим-небудь гострим. 2》 перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шпиняти — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  5. шпиняти — ШПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. 1. Колоти, тикаючи чим-небудь гострим. 2. перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями. Данько-. Словник української мови в 11 томах
  6. шпиняти — Шпиняти, -няю, -єш гл. 1) Колоть. 2) Корить, укорять, колоть насмѣшками. см. нашпиняти. Словник української мови Грінченка