шпуряти
ШПУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ШПУРЯ́ТИ а́ю, а́єш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., чим, у що, діал.
Протикати що-небудь чимось гострим, шукаючи щось.
Дід щовесни і щоосені шукає клад, шпураючи залізним прутом землю біля старезної верби, та ніяк не може на нього натрапити – клад заговорений (Ф. Бурлака);
Та й шпурив [цар] острий палаш молодцеві у грудь (Ю. Федькович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпуряти — див. кидати Словник синонімів Вусика
- шпуряти — шпуря́ти дієслово недоконаного виду шпурляти діал. Орфографічний словник української мови
- шпуряти — -яю, -яєш, недок., шпурити, -рю, -риш, док., перех., діал. Шпурляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпуряти — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, яю, яє́ш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал.. Шпурляти. Та й шпурив [цар] острий палаш молодцеві у грудь (Федьк., І, 1960, 101). Словник української мови в 11 томах
- шпуряти — Шпуряти, -ряю, -єш гл. = шпурляти. Ном. № 13420. Словник української мови Грінченка