шпіон

ШПІО́Н, а, ч., розм.

Те саме, що шпигу́н.

– Повен двір міліції понаїхало. Шпіона якогось шукають, – задихаючись, пробелькотів хлопчик (Григорій Тютюнник);

До грудей вбитого була приколота записка, написана наспіх олівцем: “Шпіонові Мартиненкові, що видав німцям учительку Пасій” (Д. Бедзик).