1. Словник української мови в 11 томах

шпіон

ШПІО́Н, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н.

— Повен двір міліції понаїхало. Шпіона якогось шукають,— задихаючись, пробелькотів хлопчик (Тют., Вир, 1964, 272);

До грудей вбитого була приколота записка, написана наспіх олівцем: «Шпіонові Мартиненкові, що видав німцям учительку Пасій» (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпіон — Звідун, вивідач, слідець, шпигун Словник чужослів Павло Штепа
  2. шпіон — ШПІО́Н, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н. – Повен двір міліції понаїхало. Шпіона якогось шукають, – задихаючись, пробелькотів хлопчик (Григорій Тютюнник); До грудей вбитого була приколота записка, написана наспіх олівцем: “Шпіонові Мартиненкові, що видав німцям учительку Пасій” (Д. Бедзик). Словник української мови у 20 томах