штахетики
ШТАХЕ́ТИКИ, ів, мн., ШТАХЕ́ТИК, а, ч.
Зменш. до штахе́ти.
На Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (М. Коцюбинський);
Меланя Бриль, мати, та Марта Колиберда, теж мати, тихо схлипували, журно похилившись одна одній на плече, – три кроки віддаля, за штахетиком палісадника (Ю. Смолич);
* У порівн. Сержант Прогнимак брав зі столу гвинтівочні набої, виставлені колючим штахетиком, по черзі показував солдатам кожен з них (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me