штахетики
ШТАХЕ́ТИКИ, ів, мн., ШТАХЕ́ТИК, а, ч.. Зменш. до штахе́ти.
На Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (Коцюб., III, 1956, 43);
Меланя Бриль, мати, та Марта Колиберда, теж мати, тихо схлипували, журно похилившись одна одній на плече,— три кроки віддаля, за штахетиком палісадника (Смолич, Мир.., 1958, 5);
*У порівн. Сержант Прогнимак брав зі столу гвинтівочні набої, виставлені колючим штахетиком, по черзі показував солдатам кожен з них (Загреб., Шепіт, 1966, 33).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me