штемпель

ШТЕ́МПЕЛЬ, я, ч.

1. Прилад, інструмент з опуклим зображенням якого-небудь малюнка або напису, що служить для одержання відбитка, для накладання печатки, клейма.

А коли начальник помер, посів [Степа] його місце і вже сам став господарем невеличкого комутатора, старенької морзянки на батареях та великих і малих штемпелів (В. Кучер);

// Відбиток, одержаний за допомогою такого приладу.

Свідоцтва дивляться на панотця двокореневими штемпелями й підсміхаються (Л. Мартович);

Федоська витягла з столу невеличкого ящичка, пошаруділа якимись там паперами і ткнула чоловікові потертий, з багатьма штемпелями конверт (М. Олійник).

2. діал., заст. Гербова марка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штемпель — Гербова марка або знак для оподаткування різних документів і торгових паперів [IV] — гербова марка на оплату паперів [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. штемпель — Ште́мпель. Гербовий збір. До Староства найліпше писати письмо, штемпля на те не треба жадного (См.-Стоцький, Громада, 34); Штемпель на тім записі довжнім є меныиий, ніж звичайно в иныиих касах — на то позволяє закон (См.-Стоцький, Порадник, 5) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  3. штемпель — див. ПЕЧАТКА, ШТАМП. Словник синонімів Караванського
  4. штемпель — [штемпеил'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, мн. штеимпеил'і, штеимпеил'іў два штемпеил'і Орфоепічний словник української мови
  5. штемпель — Печатка, див. штамп Словник чужослів Павло Штепа
  6. штемпель — рос. штемпель 1. Інструмент з опуклим або заглибленим зворотним зображенням малюнка чи напису; використовується для багаторазового відтворення зображення: клейма, печатки на папері, сургучі, металі, пластмасі тощо. Eкономічна енциклопедія
  7. штемпель — ште́мпель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. штемпель — ште́мпель → стемпель Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. штемпель — -я, ч. 1》 Прилад, інструмент з опуклим зображенням якого-небудь малюнка або напису, що служить для одержання відбитка, для накладання печатки, клейма. || Відбиток, одержаний за допомогою такого приладу. 2》 Печатка, знак. 3》 діал., заст. Гербова марка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. штемпель — ште́мпель (нім. Stempel) 1. Інструмент з опуклим або заглибленим зворотним зображенням малюнка чи напису. Служить для неодноразового відтворення зображення (на папері, сургучі, металі тощо). 2. Печатка, знак. 3. Те саме, що й пуансон (1 – 2). Словник іншомовних слів Мельничука
  11. штемпель — ПЕЧА́ТКА (предмет з нарізаними знаками для одержання відбитка на чомусь; такий відбиток), ПЕЧА́ТЬ, ШТАМП (із зображенням назви певної установи та іншими відомостями); ШТЕ́МПЕЛЬ (перев. Словник синонімів української мови
  12. штемпель — Ште́мпель, -пля, -плеві; ште́мплі, -мплів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. штемпель — ШТЕ́МПЕЛЬ, я, ч. 1. Прилад, інструмент з опуклим зображенням якого-небудь малюнка або напису, що служить для одержання відбитка, для накладання печатки, клейма. Словник української мови в 11 томах