штихель
ШТИ́ХЕЛЬ, я, ч., спец.
Різальний ручний інструмент, який застосовують у гравіруванні і як різець для обточування дрібних деталей.
Загострені голки та штихелі лежали напохваті. В'язальна спиця, вбита в ручку від старого пензля, ходила по мідній дошці. Тарас, працюючи, співав. Рисував по металу українську дівчину (О. Ільченко);
Перед гравіруванням, як і перед карбуванням, на річ переносили малюнок, який потім вирізували спеціальним різцем – штихелем (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- штихель — шти́хель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- штихель — -я, ч., спец. Різальний ручний інструмент, який застосовується у гравіруванні та як різець для обточування дрібних деталей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- штихель — шти́хель (нім. Stichel – різець) інструмент (різець) для різьблення на дереві або карбування на металі. Словник іншомовних слів Мельничука
- штихель — ШТИ́ХЕЛЬ, я, ч., спец. Різальний ручний інструмент, який застосовується в гравіруванні і як різець для обточування дрібних деталей. Загострені голки та штихелі лежали напохваті. В’язальна спиця, вбита в ручку від старого пензля, ходила по мідній дошці. Словник української мови в 11 томах