штрикнути

ШТРИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, чим і без дод.

Однокр. до штрика́ти.

Йому дуже хотілося штрикнути пальцем в оте чудне колесо (П. Автомонов);

Григор шмагнув пужалном гнідого, штрикнув чалого, і віз погуркотів по груддю хутчіш (Є. Гуцало);

Пані кинулась до дівчини й дротиками хотіла штрикнути в очі (С. Чорнобривець);

Листя штрикнуло його в самісіньке око (І. Нечуй-Левицький);

Гостре щось, немов багнет, штрикнуло в бік (Я. Качура);

Раптом скрикнув [Павлик]: Ася боляче штрикнула його в лікоть гострим олівцем (К. Гордієнко);

Турок лучився дужий, мускулястий; здавлюючи в руці кинджал, він силкувався штрикнути ним Дикуна в груди (С. Добровольський);

Пан, не привітавшись, штрикнув пальцем у Коржа і з пихою спитав: – Де ваш солтис, або як там його? (З. Тулуб);

Показуючи великість “арихметики” [арифметики] як науки, пан .. підняв угору проти лоба пальця і штрикнув їм [ним] у повітрі (Б. Грінченко);

– Ти, Логвине, ще не бачив смаленого вовка, – штрикнув його Голубенко, нагадавши Логвинові про його молодість (Г. Епік);

– Не треба мені такого брата, не треба! – крикнув Васько .. Ці слова зі страшною силою штрикнули в Платонове серце, і він, заточившись, сів на ліжко (М. Зарудний);

// безос.

Як ножем мене в серце штрикнуло! .. Тільки глянула я на бідолаху, зараз і пізнала, що вже йому дано (О. Стороженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

штрикнути

Значення в інших словниках