штурмувати

ШТУРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод.

1. Робити штурм (у 1 знач.).

Облягали ляхи місто Десь в часі Руїни, Штурмували брами й мури, Підкладали міни (І. Франко);

– Так, виходить, живий і батько ще? – перебив його Мусій. За Кузнецова відповів Бондаренко: – Мало сказати. Червоногвардієць! Царський палац штурмував! (А. Головко);

Горів не раз у танку він і штурмував Берлін (І. Гончаренко);

У сквері діти бавляться “в війну”, Штурмують ловко снігову фортецю (В. Бичко);

То наша важка артилерія б'є. То наші штурмують і з суші, і з неба! (І. Нехода);

Не видно Яреськові в темені, скільки їх іде, але почував, що їх іде безліч, що весь степ переповнений ними, тими, що йдуть штурмувати (О. Гончар);

// перен. Провадити рішучі дії для оволодіння чим-небудь, освоєння чогось.

– Зимою буду штурмувати вищу агрономію, без вищої не витягну, не виправдаю довіри колгоспників (Ю. Яновський);

Улас, прочитавши записку, усміхнувся, зодяг костюмчик, у якому їздив штурмувати науку, і пішов до сільради (Григорій Тютюнник);

Вчені атом штурмують... (В. Сосюра);

І Надійка згадувала той день, коли вона разом з цілим містом зустрічала Павла Поповича, пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони, – штурмують простори всесвіту (В. Козаченко);

* Образно. Прикусив муж язика, Чимчикує пішака. Аж каміння б'є з розгону, Бо забагла жінка хрону, Не малу штурмує даль!.. (С. Олійник);

// перен. Уперто працювати, добиваючись виконання якогось завдання, долаючи труднощі.

Три доби штурмувала Павлова бригада дно котлована [котловану] і четвертого дня перемогла – екскаватором вишкребли ґрунт до потрібної позначки й почали засипати щебінь (А. Хижняк);

Пішли дощі, вдарили приморозки. Тоді Шовкун кинув людей штурмувати буряки (Я. Гримайло);

// Займатися штурмівщиною.

[Кіндрат:] Так працювати, як я, у нас можуть майже всі. Вибачай, Павле, нема у нас порядку. Штурмуємо – шахту гробимо (О. Корнійчук);

// Напосідати на кого-небудь, домагаючись чогось.

Начко чинив опір на кожному ступені, штурмував Регіну листами (І. Франко);

* Образно. Мої очі кричали, пекли, штурмували, щоб у них глянуть, щоб прочитати в них муку, кохання, бажання (М. Коцюбинський);

// Оточувати, товпитися навколо кого-, чого-небудь безладною, неорганізованою масою, добиваючись чогось.

Нестримні ручаї заробітчан, робітників штурмують, заливають поїзд (Я. Качура);

Мав мороку [Сеспель], поки потрапив у це велике незнайоме місто. Не один ешелон штурмував, не раз знімали його з даху вагона (Ю. Збанацький);

Біля дверей штурмували прохід. Оля зі страхом дивилась, як там мовчки, істинно “по-чоловічому” приймають і віддають удари (Ірина Вільде);

// перен. Бити, ударяти (про морські хвилі, вітер і т. ін.).

Берег був пустельний, його штурмувало море (Ю. Яновський);

Катер, погойдуючись, надсильно видирався з хвиль .. Океанські хвилі штурмували його, плескалися з носу вздовж корпусу корабля (Іван Ле);

Засніженими степами скаженіє вітер. Він примчав сюди з далекого сходу і, вільний, штурмує хвилясті снігові замети (І. Кириленко).

2. Бомбити й розстрілювати ворога з невеликої висоти.