штучно

ШТУ́ЧНО.

Присл. до шту́чний².

Явища анабіозу також бувають природні, але їх можна утворити й штучно (Ю. Смолич);

[Мічурін:] Я штучно і тактично підставив природі сприятливі умови для створення нового сорту. Ось за цю увагу, за відданість і вірність прекрасна дама й пішла мені назустріч (О. Довженко);

Штучно достиглий помідор ніколи не матиме тієї прозорчастої соковитості й того аромату, ніж той, що дійшов на грядці (Ірина Вільде);

Левкові ще хотілося сказати про Христину, але в куточках уст Григорія він помічає осуд, тому штучно позіхнув і .. поволі пішов до стайні (М. Стельмах);

Олеся відсахнулася від нього, злякано перепитала: – А ви хто? Хіба... – Гулька штучно розреготався, вдарив руками об поли: – Не впізнала! Це добре – буду багатим (М. Ю. Тарновський);

Марта піднялась штучно спокійна, холодна (М. Коцюбинський);

Вечеряти він не хоче. І мити голову теж. Марія подивилась на нього довгим поглядом. Що це з ним сьогодні? Штучно-здивовано знизала плечима. – Ще ніколи такий не був! (А. Головко);

По тому він оповістив.., що люди в них усе хорошії, дівчата штучно та гарно сорочки вишивають (Марко Вовчок);

З стіни дивилась Настусина мати, штучно намальована, наче жива (І. Нечуй-Левицький);

О. Спиридон поставив світло на старинний стіл, вироблений штучно з грубих дубових брусів (І. Франко);

Під піддашками безліч стульців, ослонів, штучно виплетених з лози диванчиків (Панас Мирний);

Виріс той хлопчик, вродливий та гожий .. Голос до того дзвінкий мав, хороший, Штучно, чудово співав (Леся Українка).