шукач

ШУКА́Ч, а́, ч.

1. Людина, зайнята розшуками чого-небудь.

Всі оті шукачі посад нагадували хворих, що, зневірившись у медицині, йшли за порадою до знахаря (Ірина Вільде);

З нього сміятимуться, його зневажатимуть за обман .. І Віталій, оцей жовторотий шукач справедливості, теж топтатиме його разом з Борисом (І. Муратов);

Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя (І. Цюпа);

* Образно. Мистецтву по дорозі з революцією, бо по своїй природі воно шукач, перетворювач, революціонер (з публіц. літ.);

// Особа, яка (перев. професійно) займається відкриттям, розшуками родовищ копалин, рослин, нових шляхів і т. ін.

Мигають вогники загадкою, – Хто світить їх – Чабан? Турист? Чи скарбів шукачі – геологи? Чи запізнілий тракторист? (І. Нехода);

В гумових чоботях люди – нафти шукачі (М. Рудь).

2. розм. Те саме, що шпик².

Кармелеві вороги не всипляли: казано взброїти [озброїти] шукачів і слідців, повелено стріляти, якщо не можна буде живцем взяти (Марко Вовчок);

– Радистка дала центрові звістку про себе, і на цьому помовчте декілька днів. До райкому раджу поки що не звертатися, щоб не навести шукачів на слід. Нікого із складу ваших груп не зачеплено? – Ні (Ю. Яновський).

3. перев. у сполуч. зі сл. соба́ка. Службовий собака з гострим чуттям, який відшукує кого-, що-небудь по слідах.

Хап і Храп обходять приміщення з собакою-шукачем (І. Кочерга);

Собака-шукач повів свого господаря в сарай. Там на розкладних ліжках спали Савка і Павка .. Від обох тхнуло горілкою (Д. Ткач);

* У порівн. Не з добрими намірами крутився біля загарбників Лукан. От щось йому наказали. Він, мов пес-шукач, потяг носом повітря, насторожився і вперше за весь час уп'явся поглядом жовтих очей у натовп (Ю. Збанацький).

4. техн. Механізм, пристрій, який автоматично знаходить що-небудь.

Мінери, озброєні шукачами, легко знайшли ледве замасковані нашвидкуруч чотири підривні прилади і біля кожного з них поставили водія легкового авто (Іван Ле);

Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич, поволі повертаючи “шукач”-регулятор, вияснив, де стався обрив електромережі (І. Муратов).

◇ (1) Шука́ч приго́д:

а) мандрівник, який здійснює пошуки кого-, чого-небудь.

Тоня і досі не може збагнути, що сталося з цим судном... Привели моряки його, кинули в затоці й пішли собі, розпаливши апетити степових шукачів пригод (О. Гончар);

б) людина авантюристичних нахилів.

Браун став хрестоносцем. Це припало до вподоби гонористому шукачеві пригод (А. Хижняк).