шукаючий

ШУКА́ЮЧИЙ, а, е.

у знач. прикм., розм. Який виражає запитання.

Бігає дівчинка років шести в білій панамочці, в трусиках і кричить переляканим голосом: “Бабусю, бабусю!” На її личку – жах, очі благальні і шукаючі (Григорій Тютюнник);

Остап кілька хвилин дивився на Зарічного непевним шукаючим поглядом, нарешті кволо запитав: – Це правда? (М. Ю. Тарновський).