1. Словник української мови у 20 томах

шула

ШУ́ЛА, и, ж., діал.

Стовп (у 1 знач.).

Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце – наше добре снідання – у землю закопували шули... (Г. Косинка);

“Мабуть, володар Богданівки не дуже гарний господар, – подумала Огієвська, очі якої помічали кожну дрібничку. – І ворота ледве тримаються на трухлявих шулах” (П. Кочура);

* Образно. Нехай минуло років сто, коли її [епоху] зіпнули, І вже того немає, хто у ній поставив шули (В. Швець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шула — -и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. шула — ШУ́ЛА, и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.). Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце — наше добре снідання — у землю закопували шули… (Кос. Словник української мови в 11 томах
  3. шула — Шула, -ли ж. Столбъ въ заборѣ, въ который (столбъ) вдѣланы доски. Конст. у. То же и въ стѣнѣ хаты, построенной у шули, т. е. такъ, что стѣна составлена изъ бревенъ или горбылей, лежащихъ горизонтально одинъ на другомъ такимъ образомъ... Словник української мови Грінченка