шула
ШУ́ЛА, и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.).
Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце — наше добре снідання — у землю закопували шули… (Кос., Новели, 1962, 35);
«Мабуть, володар Богданівки не дуже гарний господар,— подумала Огієвська, очі якої помічали кожну дрібничку.— І ворота ледве тримаються на трухлявих шулах» (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540);
*Образно. Нехай минуло років сто, коли її [епоху] зіпнули, 1 вже того немає, хто у ній поставив шули (Швець, Неспок. літо, 1959, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шула — ШУ́ЛА, и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.). Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце – наше добре снідання – у землю закопували шули... (Г. Словник української мови у 20 томах
- шула — -и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шула — Шула, -ли ж. Столбъ въ заборѣ, въ который (столбъ) вдѣланы доски. Конст. у. То же и въ стѣнѣ хаты, построенной у шули, т. е. такъ, что стѣна составлена изъ бревенъ или горбылей, лежащихъ горизонтально одинъ на другомъ такимъ образомъ... Словник української мови Грінченка