1. Словник української мови у 20 томах

шумування

ШУМУВА́ННЯ¹, я, с.

Дія за знач. шумува́ти¹.

Незначні втрати припадають на сік із силосу, який витікає під час завантаження силосної маси в споруду та на шумування (з наук. літ.).

ШУМУВА́ННЯ², я, с.

Дія за знач. шумува́ти² і звуки, утворювані цією дією.

З кожним кроком все дужче і дужче доносилося до мене шумування моря (В. Логвиненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шумування — шумува́ння 1 іменник середнього роду пінення шумува́ння 2 іменник середнього роду видавання шуму Орфографічний словник української мови
  2. шумування — I -я, с. Дія за знач. шумувати I. II -я, с. Дія за знач. шумувати II і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шумування — Шумува́ння, -ння; -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. шумування — ШУМУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. шумува́ти¹. Незначні втрати припадають на сік з силосу, який витікає під час завантаження силосної маси в споруду та на шумування (Соц. твар., 7, 1956, 64). ШУМУВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. Словник української мови в 11 томах
  5. шумування — Шумува́ння, -ня с. 1) Броженіе. 2) Вспѣненье. К. ХП. 127. Словник української мови Грінченка