шурф
ШУРФ, у, ч., гірн.
Вертикальна, рідше похила гірнича виробка (перев. невеликої глибини), прокладена з поверхні землі для розвідування та добування корисних копалин, вентиляції шахт, проведення вибухових робіт і т. ін.
Ілько, просякнутий вогкістю, від якої злипалися руки, вужем виповз із шурфу і простягся на теплій землі (П. Панч);
– Вугілля! – крикнув напарник копача, згрібаючи вбік порожню породу. Вернер кинувся до шурфу, а матроси вже спритно зчищали з вугільного шару останні грудки глини (З. Тулуб);
Бурильники встановили навколо сейсмоприймачі, заклали в глибінь шурфу тол, провели на поверхню дроти. Машина поспішно від'їхала, залишився один тільки підривник (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шурф — Капальничка дослідна Словник чужослів Павло Штепа
- шурф — шурф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шурф — -у, ч., гірн. Вертикальна, рідше похила гірнича виробка (перев. невеликої глибини), прокладена з поверхні землі для розвідування та добування корисних копалин, вентиляції шахт, проведення вибухових робіт і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шурф — (нім. Schurf) вертикальна або похила гірнича виробка (звичайно невеликої глибини й малого перерізу), прокладена з поверхні землі в гірських породах. Словник іншомовних слів Мельничука
- шурф — ШУРФ, у, ч., гірн. Вертикальна, рідше похила гірнича виробка (перев. невеликої глибини), прокладена з поверхні землі для розвідування та добування корисних копалин, вентиляції шахт, проведення вибухових робіт і т. ін. Словник української мови в 11 томах