шурхотати

ШУРХОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШУРХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

Те саме, що шу́рхати 1, 2.

Надворі було холодно. По тротуарах шурхотіла суха поземка (О. Гуреїв);

По асфальту цокотіли підкови, м'яко шурхотіли гумові колеса гармат (Яків Баш);

Толі Дроботу не спиться. Він колотиться до світанку, бурмотить свої й чужі строфи, шурхотить паперами (С. Журахович);

Легенька хвиля лише набігала на берег, вигинаючись, наче змія, ледь-ледь шурхочучи дрібним пісочком (М. Трублаїні);

Соняшники ніби знали, що їм співають хвалу: ледь похитували золотими головами, від повіву вітру шурхотіли (І. Цюпа);

Наче килим під ногами Жовкле листя шурхотить (Н. Забіла);

Голим віттям шурхотить об скло старий клен (Ю. Бедзик);

Якийсь час він ще чув, як, віддаляючись, шурхотіли по гравію її підошви (Ю. Смолич);

Маленька, сухенька тітка прудко шурхотіла босими ногами від печі до столу (Ю. Мушкетик).