1. Словник української мови у 20 томах

шушукати

ШУШУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Говорити одне з одним пошепки, перев. таємно від інших, нашіптувати кому-небудь щось.

Старі зітхали про себе, сходилися, шушукали (Панас Мирний);

Деякі [діти] в середині купи штовхались, шушукали та стиха сміялись (І. Франко);

Увечері Уляна вже шушукала Федотові про оте купаннячко та наставляла сина, щоб він дивився за своєю жінкою (Григорій Тютюнник);

По залі заторготіли ослонами – сідали. Перегукувались, шушукали... Стихло (А. Головко);

* Образно. Вітер осінній шушукає з сухим бур'яном (О. Донченко);

Кладуть без ліку поклони гарячі [соняшники], Як вигляне сонце в небесні обходини, А потім шушукають про свої невдачі, Про гори капусти й дрібної городини (А. Малишко).

2. перен. Тихо шуміти, шелестіти.

Вітрець гудів тихесенько, шушукало листя (А. Метлинський);

Десь кречет понад болотом Своїх діточок скликає, Шушукає льон спокійно Обабіч доріг далеких... (Я. Шпорта).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шушукати — I шушукатися, нашіптувати, перешіптуватися, шепотітися, шептатися, шу-шу-шу (як дієслово) II див. говорити; шуміти Словник синонімів Вусика
  2. шушукати — хохл. (шушукать) шептати шепотіти, вишепочувати, вишепотіти, повишепочувати, зашепочувати, зашепотіти, позашепочувати, зішепочувати, зішепотіти, позішепочувати, нашепочувати, нашепотіти, понашепочувати, пошепочувати, пошепотіти, шепотітися... Словник чужослів Павло Штепа
  3. шушукати — шушу́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. шушукати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Говорити одне з одним пошепки, перев. таємно від інших, нашіптувати кому-небудь щось. 2》 перен. Тихо шуміти, шелестіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шушукати — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. шушукати — ШУШУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Говорити одне з одним пошепки, перев. таємно від інших, нашіптувати кому-небудь щось. Старі зітхали про себе, сходилися, шушукали (Мирний, III, 1954, 189); Деякі [діти] в середині купи штовхались... Словник української мови в 11 томах
  7. шушукати — Шушукати, -каю, -єш гл. Шептать, шептаться. Словник української мови Грінченка