1. Словник української мови у 20 томах

шушукання

ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією.

На печі в кухні чулося шушукання (Панас Мирний);

– Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть, просять книги з автографом (І. Цюпа);

Ще трохи згодом про шушукання між недавно навербованими розповіли Васюті Частій та Слинько (Ю. Шовкопляс);

Не терпів Ярощук секретів, шушукання (А. Хорунжий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шушукання — див. звучання; розмова Словник синонімів Вусика
  2. шушукання — шушу́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шушукання — -я, с., розм. Дія за знач. шушукати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шушукання — Шушу́кання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шушукання — ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Мирний, III, 1954, 208); — Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання... Словник української мови в 11 томах
  6. шушукання — Шушу́кання, -ня с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми. Грин. II. 154. Словник української мови Грінченка