1. Словник української мови в 11 томах

шушукання

ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією.

На печі в кухні чулося шушукання (Мирний, III, 1954, 208);

— Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть, просять книги з автографом (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 59);

Ще трохи згодом про шушукання між недавно навербованими розповіли Васюті Частій та Слинько (Шовк., Інженери, 1956, 297);

Не терпів Ярощук секретів, шушукання (Хор., Місто.., 1962, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шушукання — див. звучання; розмова Словник синонімів Вусика
  2. шушукання — ШУШУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушу́кати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Панас Мирний); – Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть... Словник української мови у 20 томах
  3. шушукання — шушу́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  4. шушукання — -я, с., розм. Дія за знач. шушукати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шушукання — Шушу́кання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шушукання — Шушу́кання, -ня с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми. Грин. II. 154. Словник української мови Грінченка