щебетати
ЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, недок.
1. Видавати щебет (у 1 знач.).
Там на горі на високій щебетала сойка (з коломийки);
В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко);
Жайворонки, як не перервуться, щебечуть (Панас Мирний);
Табунець щигликів, щебечучи, жваво пролетів над нами (О. Копиленко);
Привітно щебетали синиці (Л. Дмитерко);
* Образно. Добре нашому Струмкові Щебетати По діброві, А ще краще – В чистім полі, У широкому Роздоллі (М. Стельмах);
Усадовив [цирульник] поета на табуретку, і над його вухами довго цвірінькали й щебетали гострі ножиці, знімаючи з шиї та голови буйно відросле волосся й двомісячну бороду (З. Тулуб).
2. перен. Говорити, розмовляти швидко, жваво (перев. про жінок і дітей).
Попрали дівчата сорочки, зложили на віз, зеленою пахучою травою прикрили, посідали й поїхали додому, свіжі да веселі; щебечуть як ластівки (П. Куліш);
Малі діти грілися на весняному сонці й голосно щебетали (І. Нечуй-Левицький);
Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Олесь Досвітній);
// Ласкаво промовляти, проказувати що-небудь, запобігаючи перед кимсь.
– Як ваше здоров'я? Як вам цю ніч спалося? які квітки снились? – почав щебетати веселий панич (І. Нечуй-Левицький);
– Ой, та й довго не показувався. Чи загордився, чи дорогу до нас забув? – щебетала біля нього Лариса (Яків Баш).
Значення в інших словниках
- щебетати — (про спів птахів, перен. — про приємну скору мову дівчат, дітей) співати, цьвірінькати, (про солов'я) тьохкати. Словник синонімів Полюги
- щебетати — (- птахів) теркотіти, теркотати, (- горобців) цвірінькати, цвіркати, (- солов'я) СПІВАТИ, тьохкати, витьохкувати, лящати; (- жінок) цокотіти. Словник синонімів Караванського
- щебетати — I виспівувати, витьохкувати, джерготати, джерготіти, джеркотати, джеркотіти, сокорити, сокоріти, сокотіти, співати, теркотати, теркотіти, тьохкати II див. говорити; співати Словник синонімів Вусика
- щебетати — [шчеибеитатие] -беичу, -бечеиш; нак. -беичи, -беич'іт' Орфоепічний словник української мови
- щебетати — щебета́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- щебетати — -ечу, -ечеш, недок. 1》 Видавати щебет (у 1 знач.). 2》 перен. Говорити, розмовляти швидко, жваво (перев. про жінок і дітей). || Ласкаво промовляти, проказувати що-небудь, запобігаючи перед кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щебетати — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. Словник синонімів української мови
- щебетати — Щебета́ти, -бечу́, -бе́чеш, -бе́чуть; щебечи́, -чі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щебетати — ЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, недок. 1. Видавати щебет (у 1 знач.). Там на горі на високій щебетала сойка (Коломийки, 1969, 52); В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (Фр. Словник української мови в 11 томах
- щебетати — Щебетати, -бечу, -чеш гл. 1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати. Шевч. 33. 2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. ІІ. 7. Словник української мови Грінченка