щемлячий
ЩЕМЛЯ́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що щемли́вий.
Щемлячий тусок погнав його в гори (М. Коцюбинський);
Хоч я й сердилася страшенно на Славка, але десь у глибині серця відчувала якусь щемлячу нудьгу за ним (М. Чабанівський);
Нічна гроза завжди чомусь викликала в Наталки Григорівни солодкий, щемлячий спогад дитинства (О. Донченко);
Його серця знову торкнувся щемлячий біль (О. Гуреїв).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щемлячий — щемля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- щемлячий — -а, -е. Те саме, що щемливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щемлячий — БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нестерпно пекучий); ЩЕМЛИ́ВИЙ, ЩЕМКИ́Й, ЩЕМЛЯ́ЧИЙ (який завдає тривожно-солодкого болю). Словник синонімів української мови
- щемлячий — ЩЕМЛЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що щемли́вий. Щемлячий тусок погнав його в гори (Коцюб., II, 1955, 332); Хоч я й сердилася страшенно на Славка, але десь у глибині серця відчувала якусь щемлячу нудьгу за ним (Чаб., Стоїть явір.. Словник української мови в 11 томах