1. Словник української мови в 11 томах

щемлячий

ЩЕМЛЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що щемли́вий.

Щемлячий тусок погнав його в гори (Коцюб., II, 1955, 332);

Хоч я й сердилася страшенно на Славка, але десь у глибині серця відчувала якусь щемлячу нудьгу за ним (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 127);

Нічна гроза завжди чомусь викликала в Наталки Григорівни солодкий, щемлячий спогад дитинства (Донч., Дочка, 1950, 97);

Його серця знову торкнувся щемлячий біль (Гур., Життя.., 1954, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щемлячий — ЩЕМЛЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що щемли́вий. Щемлячий тусок погнав його в гори (М. Коцюбинський); Хоч я й сердилася страшенно на Славка, але десь у глибині серця відчувала якусь щемлячу нудьгу за ним (М. Словник української мови у 20 томах
  2. щемлячий — щемля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. щемлячий — -а, -е. Те саме, що щемливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щемлячий — БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нестерпно пекучий); ЩЕМЛИ́ВИЙ, ЩЕМКИ́Й, ЩЕМЛЯ́ЧИЙ (який завдає тривожно-солодкого болю). Словник синонімів української мови