щирий

ЩИ́РИЙ, а, е.

1. Який прямо, безкорисливо, чистосердечно виражає свої почуття, думки; відвертий, правдивий.

Чоловік був дуже добрий, до своїх щирий, зроду-віку нікого не скривдив (Марко Вовчок);

Людина щира й пряма, Матвєєв ненавидів безпідставні обіцянки й удавані розради (З. Тулуб);

Батько Люсі, усміхаючись, розгладжує чорні козацькі вуса. Його знає все село як доброго хлібороба, чулу й щиру людину (І. Цюпа);

// Який охоче приймає кого-небудь, наділяє чимсь від душі: приязний, гостинний.

Усе йому здавалося таким добрим, смачним; самі хазяїни – такими щирими, привітними людьми, що він аж повеселішав трохи... (Панас Мирний);

Артем розповів Христі, що це за родичі, що за люди: щирі, привітні. З дорогою душею приймуть її (А. Головко);

// Уживається в підписах для вираження сердечної прихильності до кого-небудь.

Разом з жінкою засилаємо Вам та цілій родині Вашій найсердечніші привітання. Ваш щирий Михайло Коцюбинський (М. Коцюбинський);

// Який є виявом доброго, сердечного ставлення (про вітання, подяку і т. ін.).

Передайте моє щире вітання Вашій дружині (Панас Мирний);

Почуття щирої подяки до дивного колгоспника заворушилося в грудях лейтенанта (П. Панч);

Рота зустріла його щирими поздоровленнями: доки Черниш лікувався, в полк, йому прийшло звання лейтенанта і орден Червоного Прапора (О. Гончар);

// Пройнятий сердечною теплотою, відвертістю.

Серце стрепенулось, Змучене до краю; Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (М. Старицький);

З газдинею зав'язалися у Марусі щирі, приятельські відносини (Г. Хоткевич);

// Який виражає справжні, непідробні почуття, думки.

Моя байка, добрі люди, У пригоді, може, буде; Я додам вам раду щиру: І при щасті знайте міру (Л. Глібов);

Настя подивилась на нього, його очі були такі щирі, немов дивились їй у душу (Леся Українка);

Чи винен я, що в серці квітнуть твоя хода і голос твій? І що про тебе пісня щира і синню й золотом сія (В. Сосюра);

// Сповнений ласки, доброти, душевності; привітний.

Такою тихою мовою та розумною радою Чіпка був як сповивачем сповитий. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось (Панас Мирний);

– Княгине моя, золото моє! – каже їй Гвинтовка. – Привітай же моїх гостей щирим словом і ласкою (П. Куліш);

// Сповнений життєвої правди; правдивий.

Чом я не маю огнистого слова, Палкого, чому? Може б та щира, гарячая мова Зломила зиму! (Леся Українка);

Своїм щирим, схвильованим словом Марко пройняв усіх (О. Копиленко).

2. Справжній, дійсний.

Куди не піткнешся – панують кайдани; То де вже спокою нам ждать? Як щирі народу свого громадяни, За край ми повинні гадать! (П. Грабовський);

Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями, а ми? (Леся Українка);

З афектованим рухом щирого сицілійця він підняв руку й потряс цибулею так, що гичка її перетяла сірі руїни й зазеленіла на блакитному небі (М. Коцюбинський);

Сахно заздро поглянула на дідугана і, хоч була й сама щира спортсменка.., на кулаки вона з ним не визвалася б (Ю. Смолич);

// Який по-справжньому вірить, дотримується чого-небудь.

Щира мусульманка, яка знала страх Божий, вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла вибачить чоловікові гяурських примхів, вважала його мало не зрадником (М. Коцюбинський);

// Безпосередній і глибокий (перев. про почуття).

– Щирому коханню і бог не противник, як кажуть люди, – перепинила Мотря (М. Коцюбинський);

За ласку діти відплачують щирою любов'ю (П. Панч);

Щирий подив метнувсь і застиг на Ґалаґановім обличчі (А. Головко);

// Значний за ступенем вияву; щедрий.

– За мої щирі послуги сама цариця пожаловала [пожалувала] мені Піски... (Панас Мирний);

Багато фарб розкидано по степу, щедрих, щирих фарб збудженої землі (Ю. Яновський);

Можна було сісти на молодій, ще не запиленій пилюкою траві, рясно покрапаній наївними жовтенькими квітами, настояними на щирому сонці (О. Гончар);

// Без домішок, непідробний, чистий.

Ой ти, річко бистрая, Ой ти, водо луговая, Чи не тяженько тобі, .. Круті бережки рівняючи, Щирі піски риючи? (з народної пісні);

Якби я всіми барвами владала, то я б на барву барву накладала, і малювала б щирим самоцвітом (Леся Українка);

Копи ніби зачаровані з музики степової, – то хмарніють, то міняться на сонці щирим золотом (Г. Косинка);

Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був – із щирого срібла! Ой рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла... (П. Тичина).

3. на що, до чого і без дод. Самовідданий, старанний, завзятий.

[Пріська:] Ох... (Дивиться, як горить робота в Марти). Я змолоду була щира на роботу (С. Васильченко);

Взяв Антін собі дружину маленьку, слабу жінку, але щиру до роботи (С. Чорнобривець);

Мою появу на фабриці мало хто помітив. Хіба що щирі читачі директорських наказів прочитали... що “такого-то зараховується на посаду художнього редактора фабрики” (Ю. Яновський);

// Сповнений самовідданості, старання, завзяття.

Хазяїн зглянувся на його щиру працю, похвалив його й набавив трохи плату (Панас Мирний);

– Випросила дівчина Мар'яна, за щиру свою роботу влітку, випросила щонайменшу квітку (Леся Українка).

І́стинна (свята́, су́ща, чи́ста, чисті́сінька, щи́ра, су́та) пра́вда див. пра́вда;

Сказа́ти [щи́ру] пра́вду; Сказа́ти по [щи́рій] пра́вді; Тре́ба [пра́вду] сказа́ти; По пра́вді (щи́рості) сказа́вши; [Як] пра́вду сказа́вши; Як (коли́) пра́вду сказа́ти див. сказа́ти;

Щи́ра дру́жба (прихи́льність) див. дру́жба¹;

Щи́ра моли́тва див. моли́тва;

Щи́ре проха́ння див. проха́ння;

Щи́рий друг (това́риш, при́ятель) див. друг.

◇ Від щи́рого се́рця див. се́рце;

З щи́рим се́рцем див. се́рце;

Щи́ра (золота́) душа́ <�Щи́ре (золоте́) се́рце> див. душа́;

(1) Щи́рим се́рде́ньком прийня́ти (д) див. прийма́ти.