щириця
ЩИРИ́ЦЯ, і, ж.
Дикоросла рослина родини амарантових, бур'ян, що має соковите гіллясте стебло з густим суцвіттям; амарант.
Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють (Т. Шевченко);
Найбільш поширена щириця, яка має пурпурно-червоні стебла, зелене листя та звисаючі до землі хвостами темно-червоні суцвіття (лисячий хвіст) (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щириця — щири́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- щириця — -і, ж. Дикоросла рослина, бур'ян, що має соковите гіллясте стебло з густим суцвіттям; амарант. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щириця — ЩИРИ́ЦЯ (дикоросла рослина, бур'ян), ЩИР, ЩИРЕ́ЦЬ, АМАРА́НТ. Щириця звичайна.. трапляється в усіх культурах, але найбільше в картоплі, буряках, капусті (з науково-популярної літератури); І по току щирець розрісся пурпуровий (переклад... Словник синонімів української мови
- щириця — ЩИРИ́ЦЯ, і, ж. (Amaranthus L). Дикоросла рослина, бур’ян, що мав соковите гіллясте стебло з густим суцвіттям: амарант. Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- щириця — Щириця, -ці ж. раст.: а) = щир. Вх. Пч. І. 8. б) = щирей. ЗЮЗО. І. 111. Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють. Шевч. 77. Словник української мови Грінченка