щиток

ЩИТО́К, тка́, ч.

1. Зменш. до щит 2, 4, 5, 8.

Хлібороби проявляють ініціативу й винахідливість. На площі, де не вистачило щитків, завезли хмиз, зібраний після розчистки лісосмуг (з газ.);

Осадчий розпорядився поставити з обох боків греблі указки, фанерні щитки, на яких чорною фарбою писалося про заборону переїзду (М. Чабанівський);

[Волошин:] Де ж ви підключите? [Наташа:] А ми тут спеціальний щиток приладнали (Яків Баш);

Комоподібна щитівка .. Дорослі комахи вкриті твердим щитком (з наук. літ.);

// спец. Прикриття, що захищає частини тіла гравця в футбол, хокей, мотоцикліста тощо від ударів.

Для власників мотоциклів важкого типу стане у пригоді новий виріб мотозаводу – колінозахисні щитки (з газ.);

// сад. Основа живця, зрізаного для окулірування.

Під час окулірування щиток на живці треба зрізати завдовжки 3 сантиметри так, щоб вічко було посередині щитка (з наук. літ.).

2. бот. Один із основних органів живлення в зародку злакових культур.

3. бот. Суцвіття, в якому всі квітки розташовуються в одній площині.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щиток — щито́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. щиток — -тка, ч. 1》 Зменш. до щит 2), 4), 5), 8). || спец. Прикриття, що захищає частини тіла гравця в футбол, хокей, мотоцикліста тощо від ударів. || сад. Основа живця, зрізаного для окулірування. 2》 бот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. щиток — див. суцвіття Універсальний словник-енциклопедія
  4. щиток — ЩИТО́К, тка́, ч. 1. Зменш. до щит 2, 4, 5, 8. Хлібороби проявляють ініціативу й винахідливість. На площі, де не вистачило щитків, завезли хмиз, зібраний після розчистки лісосмуг (Рад. Укр., 16. Словник української мови в 11 томах
  5. щиток — Щиток, -тка м. ум. отъ щит. Въ 3-мъ значеніи употребляется и самостоятельно. Вирубується щиток з дубка і сучки на йому обрубуються. Черниг. у. От яка шкода: щиток у вишеньці зломився. Черниг. у. Словник української мови Грінченка