щогла
ЩО́ГЛА, и, ж.
1. Високий стовп, вертикальна або похила конструкція на судні, признач. для встановлення вітрил, підняття прапора, влаштування спостережних пунктів і т. ін.
Геть далеко в морі кораблі видніють, Бачу здалеченька, Як виразно щогли тонкії чорніють Проти місяченька (Леся Українка);
Вдалині, на обрії, з'явилась щогла з білим вітрилом (М. Трублаїні);
Вихор аж стрепенувся, побачивши на щоглі флагмана зеленкуватий вогник (В. Кучер);
Помалу пішов угору червоний прапор на щоглу (О. Корнійчук);
* У порівн. Простягся Турн, як щогла, долі, Качається од гіркой болі [гіркого болю] (І. Котляревський);
“Скільки йому? Мабуть, уже за сорок, – думав Вакуленко, дивлячись на командира. – А міцний, як щогла” (Д. Ткач);
О тиха пристане робочого стола, Де ще на якорях дрімають вірні рими, Де мислі щоглами підносяться стрункими, Струмують образи, як понадводна мла! (М. Рильський).
2. Висотна споруда (стовп, тичка, металева або залізобетонна конструкція і т. ін.), що має різне технічне призначення (для підвішування ліній електропередач або сигналізації, установлення радіоантен тощо).
Батько вказав на новий будинок з високою щоглою: – Наш радіовузол, синку! (О. Донченко);
Вечірнє сонце освітило київські гори, відбилося іскристим багаттям у тисячах вікон, запалило золоті бані Софії і, здавалося, ще вище підняло ажурну телевізійну щоглу, на якій уже загорілися червоні вогники (С. Журахович);
На сигнальній щоглі висіла велика куля – знак літної погоди (О. Ільченко).
3. розм. Жердина, тичка.
Ще недавно по три корчми Стояло на милі І щоглами одзначались Високі могили (П. Куліш);
З широкого двору, обнесеного високою лісою з острішком, через котру з високої щогли дивиться на вулицю чималий дзвоник, несеться нестямний гук, крик, біганина (Панас Мирний);
Становили шинки по долинах, зводили щогли по високих могилах (Сл. Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- щогла — див. ЖЕРДИНА, ТИЧКА, (на судні) (передня) фок-щогла, фок, (задня) бізань, бізань-щогла, (для прапора) фляґшток, сов. флагшток Словник синонімів Караванського
- щогла — див. вершина Словник синонімів Вусика
- щогла — рос. мачта 1. Вертикальна конструкція, призначена для встановлення парусів, кріплення спеціальних вантажів, приладів (пристроїв) сигналізації та зв'язку антен, спостережних майданчиків тощо. Eкономічна енциклопедія
- щогла — що́гла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- щогла — -и, ж. 1》 Високий стовп, прямовисна або похила конструкція на судні, признач. для встановлення вітрил, підняття прапора, влаштування спостережних пунктів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щогла — Вертикальний стовбур (дерев'яний, металевий); служить на вітрильному судні для піднімання вітрил, на судні з механічним приводом — для розміщення сигнальних вогнів, антен; одно- або багаточастинні щ. складаються зі стовбура і стеньґ. Універсальний словник-енциклопедія
- щогла — ТИ́ЧКА (довга палиця, жердина, яку використовують для підтримування високих рослин, підпирання гілок, у геодезії тощо), ТИЧИ́НА, ЩО́ГЛА розм., ТИ́КА діал.; ВІ́ХА (палиця, якою позначають дорогу, межу тощо). Словник синонімів української мови
- щогла — Що́гла, -ли; що́гли, що́глів і що́гол Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щогла — ЩО́ГЛА, и, ж. 1. Високий стовп, вертикальна або похила конструкція на судні, признач, для встановлення вітрил, підняття прапора, влаштування спостережних пунктів і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- щогла — Тонка і висока споруда або її частина відповідної форми. Архітектура і монументальне мистецтво
- щогла — Щогла, -ли ж. 1) Шестъ. Уставши ж рано, на зорі, найшов, мов прапір Магомета, запаску з алого грезета на довгій щоглі у дворі. Мкр. Г. 49. Становили шинки по долинах, зводили щогли по високих могилах. ЗОЮР. І. 56. Словник української мови Грінченка